сторічний

СТОРІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який триває сто років.

Пройшовши сторічний шлях творчих пошуків і славних звершень,.. театр щиро несе радість радянським людям (Мист., 6, 1967, 12);

Сторічна війна;

// Віком сто років.

Сторічна бабуся.

2. Який живе, триває і т. ін. близько ста або понад сто років;

// Який росте близько ста або понад сто років (про ліс, окремі дерева і т. ін.).

Стомлений подорожній міг заспокоїти спрагу свою і відпочити біля води, в тіні сторічних горіхів (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 259);

// Пов’язаний з чим-небудь, що відбувалося дуже багато років тому.

Сторічні спогади; Сторічна давнина.

3. Стос. до часу, періоду тривалістю сто років.

Сторічному ювілею Леніна присвятили письменники і митці Києва свої творчі звіти перед трудящими столичної області (Вітч., 7, 1969, 220).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторічний — сторі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сторічний — див. СТОЛІТНІЙ. Словник синонімів Караванського
  3. сторічний — СТОРІ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що столі́тній. Пройшовши сторічний шлях творчих пошуків і славних звершень, .. театр щиро несе радість людям (із журн.); Стомлений подорожній міг заспокоїти спрагу свою і відпочити біля води, в тіні сторічних горіхів (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. сторічний — -а, -е. 1》 Який триває сто років. Сторічна війна. || Віком у сто років. Сторічна бабуся. 2》 Який живе, триває і т. ін. близько ста або понад сто років. || Який росте близько ста або понад сто років (про ліс, окремі дерева і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сторічний — СТОРІ́ЧНИЙ, СТОЛІ́ТНІЙ, ВІКОВИ́Й. Сторічна війна; Столітній дід; Віковий ювілей. Словник синонімів української мови
  6. сторічний — Сторі́чний, -на, -це Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сторічний — Сторічний, -а, -е Столѣтній. Желех. Словник української мови Грінченка