струмок
СТРУМО́К, мка́, ч.
1. Невеликий потік, утворений з снігових, дощових вод або з підземних вод, що вийшли на поверхню.
Край села.. біг поміж волоських горіхів струмок (Коцюб., І, 1955, 392);
Промені теплі зігріли Землю, і сніг розтає уже білий: От полилися струмки по землі (Гр., І, 1963, 33);
Тут протікав вузький струмок з чистою водою, а над ним шуміли розлогі верби й сизі кущі лоз (Шиян, Баланда, 1957, 193);
Впала крапля, і друга, і враз народився струмок (Перв., II, 1948, 147);
Вони зупинилися.. і майже поруч із пам’ятником помітили струмок, що витікав із розколини іржавої скелі (Тулуб, В степу.., 1954, 92);
*Образно. Дядя Остап перелічив дітей, по парах, і марш! У ворота широкі так і полився дитячий струмок із шумом (Головко, І, 1957, 189);
*У порівн. — Життя в нього ще, як струмок, чисте (Гончар, III, 1959, 39).
2. Взагалі вузький потік якої-небудь рідини.
Ридання перервало йому мову, а сльози.. поллялися струмком (Фр., VI, 1951, 288);
Струмок крові залляв його одяг, шабля випала, з рук… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35);
Світле молоко ж Впаде струмками в цинкові дійниці (Мал., Звенигора, 1959, 26);
*Образно. Побачивши свічники, пані учиняє радісний переполох; на її шиї оживає перловий струмок намиста (Стельмах, І, 1962, 298);
// Вузький потік або неширока смужка повітря, світла і т. ін., що поширюється, спрямовується, проникає куди-небудь.
З вікон кав’ярень.. струмки синього диму повзли, як змії (Коцюб., II, 1955, 125);
Свіжий струмок ароматного повітря повіяв у барак (Коцюба, Нові береги, 1959, 125);
Щедре липневе сонце ллється струмками крізь могутні крони (Корн., II, 1955, 277);
// Безперервний потік сипкої речовини.
Вітер крила закрутив, І муки тугий струмок Ллється зразу у мішок (Стельмах, V, 1963, 359);
З коша блідим струмком стікає борошно (Кир., Вибр., 1960, 293).
Значення в інших словниках
- струмок — струмо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- струмок — Потічок, річечка, д. течій; (дзюркотючий) ІД. бурчак; (крови) СТРУ МІНЬ. Словник синонімів Караванського
- струмок — Бурчак, бурчачок, джерело, джерельце, клекотень, потік, потічок Словник синонімів Вусика
- струмок — [струмок] -мка, м. (ў) -мку, мн. -мки, -мк'іў Орфоепічний словник української мови
- струмок — СТРУМО́К, мка́, ч. 1. Невеликий потік, утворений з снігових, дощових вод або з підземних вод, що вийшли на поверхню. Край села .. біг поміж волоських горіхів струмок (М. Словник української мови у 20 томах
- струмок — -мка, ч. 1》 Невеликий потік, утворений зі снігових, дощових або підземних вод, що вийшли на поверхню. 2》 Взагалі вузький потік якої-небудь рідини. || Вузький потік або неширока смужка повітря, світла і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- струмок — ПОТІ́К (ПОТЬО́К рідко) (маса води, що стрімко тече в якомусь напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ТОК, ПАТЬО́КИ (ПОТЬО́КИ) розм., ШИ́ПІТ діал.; БУРЧА́К (дзюркотливий); РІВЧА́К (утворений з дощових, снігових або підземних вод). Словник синонімів української мови
- струмок — Струмо́к, -мка́, у -мку́; -мки́, -мкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)