1. Словник української мови в 11 томах

стужавіти

СТУЖА́ВІТИ, іє, док.

1. Стати твердим або твердішим (про розмоклу землю, глину і т. ін.); затвердіти.

За ніч земля трохи стужавіла, і крокувалося по безмежному нічному полю легко і бадьоро (Збан., Доля, 1961, 55);

Олекса стомлено хвиськає віником по чоботях. Але болото стужавіло, мовби поприкипало до них (Мушк., Серце.., 1962, 126).

2. перен. Стати серйозним, рішучим, непохитним.

Уляна підвелася різко, лице стужавіло: — Не буде тобі мого прощення.. Геть з мого двору..! (Тют., Вир, 1964, 457).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стужавіти — стужа́віти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стужавіти — СТУЖА́ВІТИ, іє, док. 1. Стати твердим або твердішим (про розмоклу землю, глину і т. ін.); затвердіти. За ніч земля трохи стужавіла, і крокувалося по безмежному нічному полю легко і бадьоро (Ю. Збанацький); Олекса стомлено хвиськає віником по чоботях. Словник української мови у 20 томах
  3. стужавіти — -іє, док. 1》 Стати твердим або твердішим (про розмоклу землю, глину і т. ін.); затвердіти. 2》 перен. Стати серйозним, рішучим, непохитним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стужавіти — ТВЕРДІ́ТИ (ставати твердим, твердішим), ТВЕ́РДНУТИ, ТВЕРДІ́ШАТИ (ставати твердішим); ТУЖА́ВІТИ (висихаючи, ставати твердим, твердішим); БУЧАВІ́ТИ (про шкіру); ШКАРУБІ́ТИ розм., ШКАРУ́БНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. стужавіти — Стужавіти, -вію, -єш гл. Затвердѣть (о размокшей землѣ, глинѣ и пр.). Не стужавіло, а потупали зараз, то й ями знать. Словник української мови Грінченка