1. Словник української мови в 11 томах

ступа

СТУ́ПА, и, ж.

1. Пристрій для лущення та подрібнення різних речовин (зерна, тютюну і т. ін.), неодмінним доповненням якого є товкач.

— Не встигла я ще в ступі на кутю стовкти, аж гульк — повз двір сани із села, завернули в маєток (Головко, II, 1957, 496);

Посеред хати на довбаному стільчику сидить коло обтесаного для ступи пня батько і теслицею вибиває глибку (Стельмах, Хліб.., 1959, 140);

Був час, коли.. аптекар мав бути дужою людиною: не кожний міг підняти пудову товкачку, якою товкли у величезній ступі лікарські трави, квіти й насіння (Наука.., 9, 1971, 36);

*У порівн. Сидить Кутя, мов ступа, Та очима тільки лупа (Воскр., З перцем!, 1957, 16);

// перен., розм. Про товсту, незграбну, неповоротку людину.

— Сусанна Уласівна не легенька. Чиста ступа! Йде по хаті, то аж поміст двигтить (Н.-Лев., IV, 1956, 138).

◊ Дурни́й як сту́па — про розумово обмежену, тупу людину;

[І] в сту́пі не влу́чити див. влуча́ти;

Носи́тися, як ду́рень з сту́пою див. носи́тися;

Товкти́ во́ду в сту́пі див. вода́.

2. спец. В індійській архітектурі — культова споруда, призначена для зберігання буддійських реліквій або увічнення подій.

СТУПА́, и́, ж., перев. з означ. Манера ходити, ступати; хода.

Довгенько ще сидів наш Тихон.., далі устав, тяжко, від серця здихнув і пішов собі тихою ступою додому (Кв.-Осн., II, 1956, 128);

Схилившись на ворота, вона дивилась, як нетвердою ступою потяг він від неї, криючись у.. померках ночі (Мирний, III, 1954, 46);

Старий узяв торбу і широкою ступою пішов у Данелевську долину, де паслися воли (Тют., Вир, 1960, 78);

*Образно. Сонце схилялося з полудня, а день схилявся до вечора, який дибає по землі тихою ступою (Гуц., Скупана.., 1965, 14);

// Рух ногою вперед, убік або назад; крок.

Натовп.. сунув далі — повільно, ступа за ступою, як у похоронній процесії (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 189);

// Звуки від таких рухів.

Тихо було увечері, коли вчулася ступа чиясь і щось мигонуло мимо віконця (Вовчок, І, 1955, 298);

// Про спокійну, тиху ходу коня; найповільніший алюр.

Не басував кінь під Саібом, неначе почував горе свого пана, а йшов тихою ступою, спустивши вуха (Н.-Лев., IV, 1956, 35);

Проти вітру повільною ступою ішли коні (Чорн., Потік.., 1956, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ступа — сту́па іменник жіночого роду для товчіння ступа́ іменник жіночого роду крок * Але: дві, три, чотири ступи́ Орфографічний словник української мови
  2. ступа — Хода, з. похід; ФР. крок <н. ступа за ступою>; (- звук людської ходи) кроки; (коня) найтихший хід; Р. слід. Словник синонімів Караванського
  3. ступа — див. дурний Словник синонімів Вусика
  4. ступа — СТУПА́, и́, ж., перев. з означ. Манера ходити, ступати; хода. Довгенько ще сидів наш Тихон.., далі устав, тяжко, від серця здихнув і пішов собі тихою ступою додому (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. ступа — І в ступі його не трапиш. Про дуже проворного чоловіка, що уміє викрутитися з біди. Товче воду в ступі. Робить безкорисне діло. У ступі води не втовчеш. З пустої бесіди користи не буде. Такий, що і в ступі не влучиш. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. ступа — И, ж. Голова. Щось ступа зовсім не варить... Словник сучасного українського сленгу
  7. ступа — I ст`упа-и, ж. 1》 Пристрій для лущення та подрібнення різних речовин (зерна, тютюну і т. ін.), неодмінним доповненням якого є товкач. || перен., розм. Про товсту, незграбну, неповоротку людину. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. ступа — Тип сакральної споруди (переважно буддійської) індійського походження, що виконує функцію релікварію; існує як будівля або вівтар у храмі; с. виглядає по-різному в різних країнах: цейлонська дагоба, китайська пагода, тибетський мчод-ртен. Універсальний словник-енциклопедія
  9. ступа — (і) в сту́пі не влу́чиш (не втовче́ш, не спійма́єш і т.ін.) кого. Хтось дуже хитрий, спритний, вміє вийти з будь-якої складної ситуації і нікому не вдається довести його причетність до чогось, спіймати на чому-небудь. Фразеологічний словник української мови
  10. ступа — СТУ́ПА (пристрій для товчення чогонебудь); КОВГА́НКА (дерев'яна ступка для товчення сала), МУЩИ́Р. Товкти в ступі просо. ХОДА́ (манера ходити), СТУПА́, КРОК, ХІД, ПО́СТУП перев. з означ., ПОХОДА́ розм., ПОХІ́Д розм., ТУПА́ розм., СТУПНЯ́ діал. Словник синонімів української мови
  11. ступа — Сту́па, -пи; сту́пи, ступ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. ступа — (санскр.) 1. Надмогильний пам'ятник вождю або царю. 2. Буддійська культова споруда, що спочатку відзначалася монументальністю лаконічних мас і споруджувалася у вигляді ступінчастого підніжжя, на якому здіймалась величезна півсфера... Архітектура і монументальне мистецтво
  13. ступа — Ступа, -пи ж. 1) Ступка, толчея. Носиться, як дурень з ступою. Ном. 2) — ножана. Ножная толчея. Сим. 139. Тоже: — ножіна. Состоять изъ колоди съ ємою (ямою), на колоду, подъ прямымъ угломъ къ ней, положены концы двухъ параллельныхъ брусковъ — підвалин... Словник української мови Грінченка