стягнений

СТЯ́ГНЕНИЙ, СТЯ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до стягти́, стягну́ти.

Розмахуючи стягнутими ремінцем книжками, Сашко побіг навздогін за дівчиною (Донч., Вибр., 1948, 48);

Поруч сидів з чисто поголеними пухнатими щоками чепурно одягнений і стягнутий ременякою голова сільради (Панч, II, 1956, 482);

Її повна фігура, стягнута сукнею, була показна серед інших панночок (Н.-Лев., IV, 1956, 66);

Стягнені віжками, під натиском каруци, коні крутились, як змії, помалу спускали віз по покрученій дорозі (Коцюб., І, 1955, 197);

З сильно стуленими устами і болісно стягненими бровами стояла я, як перше, коло вікна, дивилась в ніч (Коб., І, 1956, 190);

— Їдьте, хлопці, до мене!.. — Що ви, пане? — недовірливо оглядає [Левко] стягнуте, з брунатними від холоду рум’янцями обличчя Варави (Стельмах, І, 1962, 78);

*У порівн. Петро відчув,.. що все [його] тіло зібралося, як стягнута пружина (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 108);

Посередині кімнати лежали два крісла, одно на другому, прикриті стягненою зі столу скатертю (Кобр., Вибр., 1954, 147);

Урядовці шепотілись, що тепер їм моторошно їздити по селах за податками, бо емісарові Сі Яню, як той їздив, одрізали косу й нігті та забрали увесь стягнений ним податок (Досв., Гюлле, 1961, 187);

// стя́гнено, стя́гнуто, безос. присудк. сл.

— Теж вірно, — погодився Яків, уже підходячи до напівпричинених дверей світлиці, в яку було стягнуто і строгі, в українському стилі, меблі, і м’які панські, обтягнені квітчастим кретоном (Стельмах, І, 1962, 329);

В кабінеті все було в такому безладді, ніби по ньому нещодавно пройшовся вихор. Стільці порозкидані, покривало стягнено із стола, пожмакано, кинуто на підлогу (Тют., Вир, 1964, 135);

— Кажуть, на «Тринако» хтось газету читав, начебто на Великій Україні землю навічно рільникам віддано і жодного викупу за те не стягнуто… (Мур., Бук. повість, 1959, 112).

2. тільки стя́гнений, у знач. прикм. Злитий, з’єднаний в одне ціле; єдиний, неподільний;

// лінгв. В якому відбулося злиття голосних основи та закінчення.

Повні прикметники існують у двох морфологічних варіантах: стягненому і нестягненому (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 221);

// лінгв. З однорідними членами.

Вказівка про об’єм перелічуваних у стягненому реченні явищ часто дається лексичними засобами (Мовозн., IV-V, 1947, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стягнений — стя́гнений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. стягнений — СТЯ́ГНЕНИЙ, СТЯ́ГНУТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до стягти́, стягну́ти. Розмахуючи стягнутими ремінцем книжками, Сашко побіг навздогін за дівчиною (О. Словник української мови у 20 томах
  3. стягнений — стягнутий, -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до стягти, стягнути. || стягнено, стягнуто, безос. присудк. сл. 2》 тільки стягнений, у знач. прикм. Злитий, з'єднаний в одне ціле; єдиний, неподільний. || лінгв. В якому відбулося злиття голосних основи та закінчення. || лінгв. З однорідними членами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стягнений — Стя́гнений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)