1. Словник української мови в 11 томах

стягнення

СТЯ́ГНЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. стягти́, стягну́ти, стяга́ти.

Пануючою формою експлуатації селян на Житомирщині і в Київському Поліссі було стягнення грошового і натурального чиншу (Іст. УРСР, І, 1953, 157).

2. Покарання за невиконання або порушення чого-небудь.

За невиконання статутних обов’язків та інші проступки член або кандидат у члени партії притягається до відповідальності і на нього можуть бути накладені стягнення (Статут КПРС, 1971, 9);

Він, перший суворовець, який не мав жодного стягнення, який звик до пошани, до слави, тепер стояв як прикутий до ганебного стовпа (Багмут, Щасл. день.., 1951, 71);

Воронцов незабаром відпустив подоляка, не наклавши ніякого стягнення (Гончар, III, 1959, 326).

3. лінгв. Фонетичний або морфологічний процес, що полягає в злитті двох звуків в один внаслідок їх повної асиміляції або двох слів в одне.

Складні числівники являють собою слова, що утворені від двох числівникових основ. Вони виникли в результаті лексикалізації, стягнення колишніх складених числових назв (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 244).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стягнення — стя́гнення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. стягнення — див. податок Словник синонімів Вусика
  3. стягнення — [с'т’агнеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  4. стягнення — СТЯ́ГНЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. стягти́, стягну́ти, стяга́ти. Пануючою формою експлуатації селян на Житомирщині і в Київському Поліссі було стягнення грошового і натурального чиншу (з наук. літ.); Стягнення податків. Словник української мови у 20 томах
  5. стягнення — -я, с. 1》 Дія за знач. стягти, стягнути, стягати. 2》 Покарання за невиконання або порушення чого-небудь. Безперечне стягнення фін. — примусове стягнення грошових сум без звернення до суду, арбітражного суду або ін. органу, який вирішує майнові суперечки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стягнення — ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст. Словник синонімів української мови