1. Словник української мови в 11 томах

сук

СУК, а́, ч.

1. Великий відросток, який відгалужується від стовбура дерева.

З сука на сук стрибає, свище бурундук (Гонч., Вибр., 1959, 135);

// Частина зрубаної, зломленої, всохлої і т. ін. гілки, що залишилася на дереві.

То всохлий сук обріже [селянин] десь на дереві, То щепі дасть бросток новий [нову бростку] (Зеров, Вибр., 1966, 263);

Здійняла [Мар’яна] з сука невеликий горщик і побігла до джерела (Стельмах, II, 1962, 224);

// Відламок усохлої гілки.

Пузанов упевнено проскакував поміж стовбурами,.. і жоден сук, жодна гілляка не хруснула під його чобітьми (Гончар, IV, 1960, 60).

◊ Гну́ти (зігну́ти і т. ін.) в сук — те саме, що Згина́ти в дугу>́ ( див. згина́ти).

Хто бреше, тому легше, а хто віри не йме, того в сук зогне (Номис, 1864, № 6978);

Оп’ять [знову] війна і різанина, Оп’ять біда гне в сук Латина, Сердешний каявсь од душі, Що тестем не зробивсь Енею (Котл., І, 1952, 278).

2. Залишок від зрізаного бокового відростка в дошці, колоді.

Гостра була сокира, та на сук наскочила (Укр.. присл.., 1963, 462);

Батько помітив, що син усю свою злість виливає на круті суки. Він так розмахувався сокирою, що на нього страшно було глядіти, ніби весь світ хотів розбити (Томч., Жменяки, 1964, 147);

*Образно. Бенедеві думки.. зупинялися на тім суці, з котрого вийшли, на старім і твердім суці суспільної нерівності між людьми (Фр., V, 1951, 302).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сук — Завдати ... сук: — образно: від виразу зігнути в дугу — зігнути в сук [48] Словник з творів Івана Франка
  2. сук — сук іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. сук — див. кривий Словник синонімів Вусика
  4. сук — Горголя, ґургула Словник чужослів Павло Штепа
  5. сук — СУК, а́, ч. 1. Великий відросток, який відгалужується від стовбура дерева. З сука на сук стрибає, свище бурундук (І. Гончаренко); // Частина зрубаної, зломленої, всохлої і т. ін. гілки, що залишилася на дереві. Словник української мови у 20 томах
  6. сук — Забив йому сук в голову. Завдав йому багато клопоту. В тім то й сук. Тут і головна причина. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. сук — -а, ч. 1》 Великий відросток, який відгалужується від стовбура дерева. || Частина зрубаної, зломленої, всохлої і т. ін. гілки, що залишилася на дереві. || Відламок усохлої гілки. 2》 Залишок від зрізаного бокового відростка в дошці, колоді. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. сук — гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі і т. ін.) кого. 1. Суворістю, утисками примушувати скорятися, бути покірним; пригноблювати, придушувати. Фразеологічний словник української мови
  9. сук — ГІЛЛЯ́КА (великий відросток від стовбура дерева), ГІЛЛЯ́, ГАЛУ́ЗА, СУК, КОНА́Р перев. мн., діал. Стовбур.. був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метри від ґрунту (І. Словник синонімів української мови
  10. сук — Ринок, влаштований під критими арками на арабському Сході. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. сук — Сук, -ка м. Сукъ. Сук не верба. Ном. № 1008. ум. сучо́к. Словник української мови Грінченка