сук
гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі і т. ін.) кого. 1. Суворістю, утисками примушувати скорятися, бути покірним; пригноблювати, придушувати. В дугу усякого він (магнат) гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний); — А отих хлопів та українських ходачкових дворян ми скрутимо в три погибелі (І. Нечуй-Левицький). 2. Мучити, гнітити. — Ще, брат, Федора сплоха не зігнеш… Гнули його в три погибелі всякі недолі, гнули, як лозу на каблучку… А що — зігнули?.. (Панас Мирний). гну́ти в сук. Оп’ять (знову) війна і різанина, Оп’ять біда гне в сук Латина (І. Котляревський).
скандзю́бити в сук кого і без додатка. Згорбити (про старість). От старість… Схаменись! а ти собі байдуже! Ось, ось скандзюбить в сук (П. Гулак-Артемовський).
Значення в інших словниках
- сук — Завдати ... сук: — образно: від виразу зігнути в дугу — зігнути в сук [48] Словник з творів Івана Франка
- сук — сук іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сук — див. кривий Словник синонімів Вусика
- сук — Горголя, ґургула Словник чужослів Павло Штепа
- сук — СУК, а́, ч. 1. Великий відросток, який відгалужується від стовбура дерева. З сука на сук стрибає, свище бурундук (І. Гончаренко); // Частина зрубаної, зломленої, всохлої і т. ін. гілки, що залишилася на дереві. Словник української мови у 20 томах
- сук — Забив йому сук в голову. Завдав йому багато клопоту. В тім то й сук. Тут і головна причина. Приповідки або українсько-народня філософія
- сук — -а, ч. 1》 Великий відросток, який відгалужується від стовбура дерева. || Частина зрубаної, зломленої, всохлої і т. ін. гілки, що залишилася на дереві. || Відламок усохлої гілки. 2》 Залишок від зрізаного бокового відростка в дошці, колоді. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сук — ГІЛЛЯ́КА (великий відросток від стовбура дерева), ГІЛЛЯ́, ГАЛУ́ЗА, СУК, КОНА́Р перев. мн., діал. Стовбур.. був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метри від ґрунту (І. Словник синонімів української мови
- сук — СУК, а́, ч. 1. Великий відросток, який відгалужується від стовбура дерева. З сука на сук стрибає, свище бурундук (Гонч., Вибр., 1959, 135); // Частина зрубаної, зломленої, всохлої і т. ін. гілки, що залишилася на дереві. Словник української мови в 11 томах
- сук — Ринок, влаштований під критими арками на арабському Сході. Архітектура і монументальне мистецтво
- сук — Сук, -ка м. Сукъ. Сук не верба. Ном. № 1008. ум. сучо́к. Словник української мови Грінченка