суміш

СУ́МІШ, і, ж.

1. Сукупність предметів різного виду, сорту.

На чорноземних грунтах найбільш продуктивними є суміші однорічних злакових трав з ярою викою (Колг. Укр., 3, 1956, 19);

В зелених кормах, особливо в злаково-бобових сумішах, є всі можливі компоненти, потрібні для росту і розвитку молодого організму тварин (Хлібороб Укр., 4, 1965, 27);

То тут, то там влаштовували [артилеристи] проби батарей, і тоді важко гехкали багатодюймові гармати і далеко на обрії.. здіймалась високо вгору буро-чорна суміш із вогню, багнюки та диму (Гончар, II, 1959, 389);

// перен. Поєднання чого-небудь різного, різноманітного.

Яка тут [у юрмі школярів] суміш лиць, і бесід, і убрань, І вдач (Фр., XIII, 1954, 87);

Ольга Аркадіївна.. зустріла дочку емоційною сумішшю сліз і радості (Зар., На.. світі, 1967, 39).

У су́міші з чим — разом, спільно з чим-небудь.

Досвід показував, що найдоцільніше — вирощувати кукурудзу в суміші з багатими на білки бобами (Знання.., 9, 1965, 3);

Хто не вдихав того морського духу, Вільготного і гострого, як сіль, У суміші із запахом смоли..! (Рильський, III, 1961, 111).

2. Продукт механічного поєднання, змішання різних речовин, елементів.

Існують такі хімічні суміші, які мають властивість самозайматися (Донч., V, 1957, 389);

Дросель був відрегульований, в мотор надходила хороша суміш (Ільч., Звич. хлопці, 1947, 103);

Кормові суміші.

∆ Пальна́ (горю́ча) су́міш — горючі гази або пара рідкого палива з повітрям, які запалюються в двигунах внутрішнього згоряння.

Горюча суміш в циліндрі двигуна попередньо стискується і запалюється електричною іскрою (Автом., 1957, 19);

Робо́ча су́міш — паливо, повітря й залишкові гази в двигуні внутрішнього згоряння.

Двигуни комбайнів працюють за чотиритактним циклом, і запалювання робочої суміші відбувається від електричної іскри (Зерн. комбайни, 1957, 150).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суміш — су́міш іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. суміш — Мішанина, п. вінеґрета. жм. каша, (ліків) мікстура, (стилів) мозаїка, розмаїття; (механічна) конґломерат, перемішка; (мов) п. суржик; (кормів) силос; сумішка. Словник синонімів Караванського
  3. суміш — див. горілка; мішанина Словник синонімів Вусика
  4. суміш — [сум'іш] -ш'і, ор. -ш':у, р. мн. -шеий Орфоепічний словник української мови
  5. суміш — -і, ж. 1》 Сукупність предметів різного виду, сорту. || перен. Поєднання чого-небудь різного, різноманітного. Гетерогенна суміш — суміш, яка складається з компонентів, що перебувають у різних фазах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. суміш — СУ́МІШ, і, ж. 1. Сукупність предметів різного виду, сорту. На чорноземних ґрунтах найбільш продуктивними є суміші однорічних злакових трав з ярою викою (із журн. Словник української мови у 20 томах
  7. суміш — (-і) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  8. суміш — СУ́МІШ (сукупність предметів, рідин і т. ін. різного виду, сорту), СУ́МІШКА, МІШАНИ́НА розм., МІ́ШАНКА розм., МІШАНИ́ЦЯ розм., ПЕРЕ́МІШКА розм., МІ́ШКА розм.; СУ́РЖИК (суміш жита й пшениці, жита й ячменю і т. ін. Словник синонімів української мови
  9. суміш — Су́міш, сумі́шно, присл. (від міша́ти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. суміш — Суміш, сумішно нар. Смѣшанно. Лящі, язі, усяка риба сумішно. Словник української мови Грінченка