суміш
су́міш
-і, ж.
1》 Сукупність предметів різного виду, сорту.
|| перен. Поєднання чого-небудь різного, різноманітного.
Гетерогенна суміш — суміш, яка складається з компонентів, що перебувають у різних фазах.
Гомогенна суміш — суміш, яка складається з компонентів, що перебувають в одній фазі.
У суміші з чим — разом, спільно з чим-небудь.
2》 Продукт механічного поєднання, змішання різних речовин, елементів. Кормові суміші.
Пальна (горюча) суміш — горючі гази або пара рідкого палива з повітрям, які запалюються у двигунах внутрішнього згоряння.
Робоча суміш — паливо, повітря й залишкові гази у двигуні внутрішнього згоряння.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суміш — су́міш іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- суміш — Мішанина, п. вінеґрета. жм. каша, (ліків) мікстура, (стилів) мозаїка, розмаїття; (механічна) конґломерат, перемішка; (мов) п. суржик; (кормів) силос; сумішка. Словник синонімів Караванського
- суміш — див. горілка; мішанина Словник синонімів Вусика
- суміш — [сум'іш] -ш'і, ор. -ш':у, р. мн. -шеий Орфоепічний словник української мови
- суміш — СУ́МІШ, і, ж. 1. Сукупність предметів різного виду, сорту. На чорноземних ґрунтах найбільш продуктивними є суміші однорічних злакових трав з ярою викою (із журн. Словник української мови у 20 томах
- суміш — (-і) ж. Словник жарґонної лексики української мови
- суміш — СУ́МІШ (сукупність предметів, рідин і т. ін. різного виду, сорту), СУ́МІШКА, МІШАНИ́НА розм., МІ́ШАНКА розм., МІШАНИ́ЦЯ розм., ПЕРЕ́МІШКА розм., МІ́ШКА розм.; СУ́РЖИК (суміш жита й пшениці, жита й ячменю і т. ін. Словник синонімів української мови
- суміш — Су́міш, сумі́шно, присл. (від міша́ти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- суміш — СУ́МІШ, і, ж. 1. Сукупність предметів різного виду, сорту. На чорноземних грунтах найбільш продуктивними є суміші однорічних злакових трав з ярою викою (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах
- суміш — Суміш, сумішно нар. Смѣшанно. Лящі, язі, усяка риба сумішно. Словник української мови Грінченка