сушити

СУШИ́ТИ, сушу́, су́шиш, недок., перех.

1. Позбавляти вологи, робити що-небудь сухим, помістивши його на повітрі, в теплому місці, біля вогню, на сонці.

[Поліксена (трошки збентежена):] Мої рабині під вікном були, сушили вовну, чули ненароком розмову вашу (Л. Укр., II, 1951, 291);

Баба сушить гроші коло вогню, — запліснявіли були (Хотк., II, 1966, 163);

В хаті Ганна.. розпалила дрова, розвісила сушити вологий Катеринин одяг (Чорн., Визвол. земля, 1950, 30);

Якось на горищі, як розвішувала сушити білизну, зустрілася Захарова з Сашею, дочкою робітника (Донч., II, 1956, 113);

// Позбавляючи вологи, робити сухішим, сухим.

Люде б сонце заступили, Якби мали силу, Щоб сироті не світило, Сльози не сушило (Шевч., І, 1963, 32);

Вітер приносить дощі, але вони теплі, і сонце за півгодини все сушить (Коцюб., III, 1956, 406);

Весняне сонце ясніло у всій красі, топило сніги, сушило болота і втискалося до кожного кутика (Кобр., Вибр., 1954, 103);

Вода не давала суховіям сушити грунт (Рад. Укр., 29.IX 1950, 2);

Якусь хвилину отак і стояли, занімівши,.. тільки час від часу гарячими губами сушили одна одній змокрілі щоки (Баш, На.. дорозі, 1967, 51);

// Викликати відчуття сухості у горлі, на губах, язиці і т. ін.

Холод пройняв все її тіло, тоді як зітхання гаряче-гаряче так і смаже уста, так і суше [сушить] у роті (Мирний, І, 1954, 311);

Палюще дихання пустині сушило губи (Ільч., Серце жде, 1939, 266);

Жага йому шалена у грудях сушить, дихать не дає (Гонч., Вибр., 1959, 382);

// безос.

— Ніч холодна, а пити… просто сушить всередині (Гончар, Тронка, 1963, 247);

// Робити що-небудь сухим, витираючи або промокаючи його чимсь.

Вони сушили очі хустинками з чорними траурними бережками (Смолич, II, 1958, 118).

Суши́ти зу́би див. зуб.

2. Видаляючи вологу з рослин, плодів, ягід і т. ін., робити їх сухими і придатними для зберігання; засушувати, висушувати.

Потім її стала [Маріула] вчити І лікарувати [лікарювати], Які трави, що од чого, І де їх шукати. Як сушити, як варити… (Шевч., II, 1963, 315);

Він косить траву і сушить сіно, для них [звірів] будує хліви і стайні (Фр., IV, 1950, 121);

Іриней готував для нього різні ліки, ходив за ними кудись далеко в ліс, а потім кип’ятив, сушив, розтирав (Кочура, Зол. грамота, 1960, 186);

У жилих будівлях під навісами сушили і зберігали овочі та фрукти (Дерев. зодч. Укр., 1949, 61);

На вози вантажили для них сухий пайок, пекли хліб, сушили сухарі (Тулуб, В степу.., 1964, 246);

В сушарці яблука починають сушити при температурі 75-80 градусів (Колг. Укр., 6, 1956, 39).

3. перен. Підриваючи здоров’я, робити худим, ослабленим; виснажувати, знесилювати.

Сушить чоловіка не робота, а турбота (Укр.. присл.., 1963, 187);

Яка та панська робота важка та нагальна, як вона її сушить та в’ялить (Мирний, IV, 1955, 36);

Страшна туга підривала її сили і сушила тіло, і дівчині інколи здавалося, що вона опускається на дно глибокої ями (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 21);

Не старість, а горе і безправ’я сушать і гнуть людину (Цюпа, Україна.., 1960, 258);

// Завдавати моральних страждань; мучити.

Рум’яна, гарна на лиці, Хороша, з чорними бровами, Вона сушила молодців Своїми ясними очами [очима] (Рудан., Тв., 1959, 60);

— Не суши мене..; скажи мені щиру правду, чи слати до тебе старостів, чи ні? (Н.-Лев., II, 1956, 61);

Ми глянули на неї всі втрьох. Ми сушили її очима, кололи наскрізь.., а слів підходящих не знайшли (Ю. Янов., І, 1954, 84).

◊ Го́лову суши́ти див. голова́;

Суши́ти мо́зок (діал. мі́зок, мі́зки) — напружено думати про що-небудь, намагатися зрозуміти що-небудь, розв’язати складне питання.

[Грінчук:] Десь там, — кажу, — сам [писар] у тій радниці сидить та над нашими справами мозок собі сушить (Фр., IX, 1952, 59);

З ніг Валить бабу горе! Все шука вона вузла [з грошима], Дума, сушить мізки (С. Ол., Вибр., 1959, 233);

Суши́ти се́рце див. се́рце.