так

ТАК. I. присл.

1. Означає спосіб дії; таким чином, таким способом.

— А от мені [Цуцику] — хоч і довіку б так… Живу у горницях, на килимах качаюсь (Гл., Вибр., 1951, 115);

На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена. Так він проживав — цей сліпий дід (Ю. Янов., II, 1958, 49);

// Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному реченні способу дії.

Про те, що діялось на Украйні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей (Шевч., І, 1963, 142);

Клянусь боротись до загину так, як боролися батьки (Сос., II, 1958, 486);

// Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному порівняльному реченні.

Лукерка кинула на плечі хустку і деяку мить стояла, посіпуючи плечима, так, ніби по ній раптом вдарив струмінь холоду (Тют., Вир, 1964, 38);

// Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному реченні часу.

Мати як зачула його [сина] голос, так прожога і кинулась до його в хату (Мирний, І, 1954, 158);

Як тільки літо, так я й в дорогу! (Л. Укр., V, 1956, 144);

// Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному реченні умови.

Як роблять укупі, так не болить у пупі (Номис, 1864, № 10761);

// Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в додатковому підрядному реченні.

Часто буває так, що мені мало 24 годин на добу (Коцюб., III, 1956, 369);

[Кічунов:] На жаль, світ побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхсь страждань… (Довж., І, 1958, 469);

// Подібно до того, як раніше.

Отак-то, ляше, друже, брате. Неситії ксьондзи, магнати Нас порізнили, розвели, А ми б і досі так жили (Шевч., II, 1953, 33);

Наче нічого не одмінилось за цей короткий час, а чогось очі не так дивились і думки були не ті (Коцюб., II, 1955, 210);

Все так же над озером мріє калина, де юність моя протекла (Сос., II, 1958, 181);

// Таким чином, як сказано далі.

А розсудимо ще й так: за гріхи наші постигла нас кара божа? Еге! (Кв.-Осн., II, 1956, 121);

Мар’янівщани кохалися у волах, а не в конях: конем так — поїхати куди, прогулятися, а волом — робити (Мирний, III, 1954, 8);

// Уживається для зв’язку з попереднім, підсумовуючи його зміст і виражаючи ставлення мовця до висловленого.

Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона,.. так з передвіка було і так воно буде довіку (Л. Укр., І, 1951, 189);

Ні, треба змінить олівець на перо, так буде міцніше (Сос., І, 1957, 452);

Війна не може і не повинна бути способом розв’язання міжнародних спорів. Мирне співіснування або катастрофічна війна — тільки так поставила питання історія (Програма КПРС, 1961, 51);

// Уживається перед обставиною, яка уточнює його значення.

Річка Біла неширока. Он через неї перекинулися кладочки, позв’язувані де вірьовкою, де перевеслом, а де й так — просто жмутом трави (Хотк., І, 1966, 93);

// Як належить, як має бути, як треба (звичайно з запереченням).

Прийду було її [панночку] вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся!.. Заплітаю коси — не так! Знов розплітую та заплітаю, — знов не так! (Вовчок, І, 1955, 109);

— Козак-то козак, тільки чуб не так, — кинув Іскра (Морд., І, 1958, 121);

— Їжте, їжте, Левку, не сумлівайтеся [сумнівайтеся], — припрошує Сердючиха. — Може, щось у нас не так, то вибачайте (Стельмах, І, 1962, 60).

◊ Давно́ б так див. давно́;

І так да́лі див. да́лі;

[І] так і перета́к; [І] так і сяк; [І] сяк і так — і таким і іншим способом.

Знайшовся божевільний Шпак, І брата меншого він став дурить брехнею 1 так і перетак (Гл., Вибр., 1957, 113);

Пан міркував про своє положення сяк і так, та не міг надумати нічого ліпшого понад те, що прирадив візник (Фр., III, 1950, 294);

[3аболотний:] Я оце і так думав і сяк — все виходить на одно (Лев., Драми, 1967, 346);

Коли́ вже так пішло́ся див. піти́ся;

Са́ме так — як треба, як належить, як має бути.

Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст.. Найприємнішим для Івана Антоновича було те, що хлопців ніхто не попереджав заздалегідь, щоб вони поводилися саме так (Гончар, III, 1959, 199);

Так [би] мо́вити див. мо́вити;

Так [воно́] і є (єсть) — справді, правильно.

[Олімпіада Іванівна (Поглядає на дзигар, сердито здвигає плечима):] Сьома година! Так і єсть! (Л. Укр., II, 1951, 6);

Так зва́ний див. зва́ний;

Так [,мовля́в,] і так; Ота́к і так; Так і ота́к — уживається як вказівка на передачу чужих слів, чужої мови, викладу суті справи.

А жіночка молодая Кинулась до пана, Розказала — отак і так (Шевч., II, 1963, 128);

З тим вернулись вірні слуги до Бертольда і сказали: «Так і так поет відмовив. Ми даремне намовляли» (Л. Укр., І, 1951, 384);

— Я й кажу товаришу Сазону, що так, мовляв, і так, куркуль живе там і там. «Веди, — каже Сазон, — показуй дорогу» (Тют., Вир, 1964, 167);

Так його́ (її, їх)! — уживається в значенні вигуку, яким заохочують до якоїсь дії (лайки, бійки тощо).

— Так їх [ворогів], Олежик! Дави їх, проклятих, огнем (Сос., II, 1958, 462);

Яким стоїть посеред двору, приказує: «Так її, так. Бреше, скаже». А Ольга мовчить (Тют., Вир, 1964, 373);

Так [йому́, тобі́ і т. ін.] і тре́ба! див. тре́ба¹;

Так не пі́де див. піти>́;

Так са́мо:

а) таким же чином,

[3-й вартовий:] Ба, догадався! (Здіймає з голови шолома, наливає вина й п’є) . Чим не фіал? (За його прикладом інші роблять так само) (Л. Укр., II, 1951, 321);

Підійшовши до столу, він непомітно сунув під руку Олені якийсь папірець. Олена так само крадькома пробігла той папірець очима (Головко, І, 1957, 489);

б) також, теж.

Нимидора мусила йти на панщину. Вона йшла на панщину — плакала, йшла з панщини — так само плакала (Н.-Лев., II, 1956, 242);

Так са́мо, як…:

а) точно, як…; подібно до когось, чогось.

Шість років Левкові минуло, а мало сміху на його обличчі, навіть зітхає часто, так само, як мати (Стельмах, II, 1962, 105);

б) як і раніше.

Жили вони так само вбого, як і перш (Вовчок, І, 1955, 314);

Вікно сіріє. В хаті все так само, як і досі було: так само нагинається од руху повітря жовте полум’я свічки, так само хилитаються тіні й висить морок (Коцюб., І, 1955, 417);

Так чи (або́) іна́к (іна́кше); Так чи сяк — у той чи інший спосіб.

Мені вже хотілось би так чи сяк заспокоїти зрозумілу цікавість авторову (Коцюб., 111, 1956, 155);

У кожному значному творі нашої прози, нашої драматургії так чи інакше зачіпається велика й велична тема дружби народів (Рильський, IХ, 1962, 114);

То сяк, то так; То так, то сяк:

а) то одним способом, то іншим.

Агент примовочками, смішком.. то сяк, то так підкочується до дядьків, втирається в довір’я, але не квапиться розповідати про Америку (Стельмах, І, 1962, 195);

б) хоч таким способом, хоч іншим.

Отже, то сяк, то так, а кожному розкаже, що вона князька дочка (Вовчок, І, 1955, 258);

Як би не так див. як;

Як.., так [і]… — уживається в головному реченні у функції співвідносного слова, вказуючи на відповідність зіставлюваних дій чи станів у головному та підрядному реченнях.

Як дуба не нахилиш, так великого сина на доброє [добре] не навчиш (Номис, 1864, № 6006);

З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий, і як він розвивається, так розвивається все в лісі (Л. Укр., III, 1952, 196).

2. У такому стані, вигляді й т. ін., як є, без змін.

Так, з побитими вікнами, стояла вона [хата] на край села пусткою (Мирний, І, 1949, 265);

Він затулив вуха і так лежав, аж поки не заснув (Коцюб., І, 1955, 40);

Слово «маятник», я думаю, можна так залишить, бо корінь сього слова український (Л. Укр., V, 1956, 20);

Про себе одне знала, що як не судилося їй життя щасливе, то буде вже так (Головко, II, 1957, 191).

3. У такій мірі, до такого ступеня; настільки.

І до кінця свого живоття Джеря йшов проти панів ..: так вони багато нашкодили йому (Н.-Лев., II, 1956, 261);

Тим-то Франка так цінить, так дорожить тим святим непокоєм, що живе в душі благородних натур і не дає їм заснути (Коцюб., III, 1956, 41);

Я завтра їду в Україну, Яку покинув так давно (Гончар, IV, 1960, 26);

// Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному реченні міри та ступеня.

Він моря так уже боявся, Що на богів не полагався [покладався] І батькові не довіряв (Котл., І, 1952, 112);

Так притьмом забаглося Семенові вчитися, що бідний хлопець не міг дочекати, аж поки сонечко закотиться за обрій (Коцюб., І, 1955, 100);

Ненависть воюючих була такою великою, незліченні маси обох сторін так пристрасно жадали загибелі одна одній, убитих було так багато, що смерть часом ніби відмовлялась приймати загиблих (Довж., І, 1958, 355);

// заст. У знач. такий уживається після означення та вказує на ступінь вияву якості.

Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав: «Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?» (Г.-Арт., Байки.., 1958, 66).

Не так — не в такій мірі, як раніше.

Здається, я не потовщав, але зміцнився, ходжу краще, лажу навіть по горах і хоч задихаюся часом, але вже не так (Коцюб., III, 1956, 335);

Він почуває задоволення від того, що полагодив кабель, і навіть не так лякається снарядів (Гончар, III, 1959, 57);

Не так щоб, а… — не надто, не дуже;

Не так…, як… — не настільки, як…

Не так тії вороги, Як добрії люди — І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять (Шевч., II, 1963, 154);

[Xуса:] Публій сам не так мені потрібен, як горда Марція, його жона, — вона з родини цезаря і має велику силу там у Палатині (Л. Укр., III, 1952, 151).

4. Без наслідків, даремно.

Певне, [лікарі] назначать яку-небудь довжелезну курацію, а може, знов у ліжко покладуть на довгий час, а вже мені так не минеться! (Л. Укр., V, 1956, 25);

// Безплатно, даром, без винагороди.

— Піду завтра до Грицька.. Коли йому не продам [хліб], то хоч так віддам… — Тю-тю! Та ти краще мені так віддай, — каже Лушня (Мирний, І, 1949, 269).

◊ За так [гро́шей]; Так за так — безплатно, даром, без винагороди.

— Що ж ти думала: я так за так дам тобі позичку ще й дякувати буду? (Стельмах, І, 1962, 312);

Так на так [міня́ти] — без додачі, одне на одне.

5. Без застосування спеціальних засобів, без особливих зусиль.

[Острожин:] Що вам? Помогти що-небудь? [Орест:] Ні, ні, так пройде (Л. Укр., II, 1951, 85).

6. Без певної мети, потреби; без причини, без наміру.

Все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь… (Шевч., І, 1963, 349);

[Прочанин:] А ти, мій сину, єрусалимський? [Чоловік:] Ні… (Поспішно). Єрусалимський! авжеж!.. Хіба, ти думаєш, я звідки? [Прочанин:] Та я не думаю нічого. Так от спитав собі… (Л. Укр., III, 1952, 125);

// Уживається як коротка відповідь, коли немає можливості чи бажання точно й повно відповісти на питання.

— Чому ти не вчишся, дочко? — пита він її. — Не хочу, — одказала, почервонівши, Явдоха. — Чому? — Так (Мирний, І, 1954, 155);

// Уживається перед іншою обставиною, що уточнює його зміст.

Під тином Півень, біля хати, Знічев’я смітник розгрібав.., — Наїдку не було, а так — аби клювати (Гл., Вибр., 1951, 102);

Вони садили виноград… а хтось прийде і так, з доброго дива, почне нищити їх працю? (Коцюб., І, 1955, 194);

// Випадково, не навмисне.

Почав [Василь] збивати бовдур. Розмахнутися було ніяк.. Та й гуку не хотів великого робити, бо, може, сторожі недалеко або так хто почує (Хотк., І, 1966, 188).

◊ Про́сто так — випадково, не навмисне, без певної мети, причини.

— Чого ти на мене так дивишся? — питав він, усміхаючись. — Хто, я? Я нічого. Я просто так.. — паленіла вона обличчям, ховаючи під довгі вії тугу своїх очей (Тют., Вир, 1964, 264);

Ті́льки так див. ті́льки.

7. розм. Указує на відсутність того, про що йшла мова раніше.

У мого батька було три стодоли: в одній був мак, друга була так, а в третій миша з розуму зійшла, що їжі не знайшла (Укр.. присл.., 1963, 68);

Кому смак, а кому й так (Укр.. присл.., 1963, 68).

♦ А (ах), так — уживається для вираження обурення чиїмось учинком, поведінкою.

[Йоанна:] Не бувши злодійкою, я могла б узяти з дому вдесятеро більше, ніж я взяла. [Xуса:] А, так? То ти мені ще й очі вибиваєш своїм багатством? (Л. Укр., III, 1952, 161);

І (й) так — уживається в знач.: і (й) без того.

[Xуса:] Не картай. Доволі з мене й так… (Л. Укр., III, 1952, 149);

— Гов-гов-гов! Давай перевозу! — Я, Матвію, поїду за чоловіком, ти й так намахався веслом за цілий день (Стельмах, І, 1962, 455);

Так собі>́:

а) ні добре, ні погано; середньо.

Почуваю себе так собі. Не застудився, сплю не дуже добре (Коцюб., III,1956, 318);

Вчилася вона так собі і завжди клянчила, щоб їй підказували (Гончар, Тронка, 1963, 39);

б) у знач. присудка. Нічого особливого собою не являє.

Не те, щоб він був так собі: розумна в його [нього] голова була,.. а проте дивний, якийсь дивний з його чоловік був (Вовчок, І, 1955, 280);

А якщо ви.. скажете, що Одеса «так собі» — він огляне вас презирливо [зневажливо] (Ю. Янов., V, 1959, 118);

в) без особливої причини, наміру.

А коли, траплялося, випивав [Бідочук], то не було біди гіршої від нього.., заводив бійку вже без найменшої причини, от так собі (Хотк., II, 1966, 162);

Каленика Романовича так собі не викликали. Лише дуже велика невправка могла змусити адміністрацію цеху.. звернутися до авторитету коваля відставного (Сенч., Опов., 1959, 14);

Так чи іна́к (іна́кше):

а) у тій чи іншій мірі.

Від сучасного старі січовики перейшли до минулого,.. згадали все, що так чи інак впливало на долю Запорізької Січі (Добр., Очак. розмир, 1965, 36);

Він знав: про що б не почав мову, все їй болітиме, бо все так чи інакше буде стосуватися Юрія, буде пройнято Юрієм (Гончар, III, 1959, 217);

Нема пісні, нема витвору народної творчості, які б не були так чи інакше пов’язані з історичним періодом, що породив їх (Рильський, IX, 1962, 223);

б) все одно, однаково.

Вони [фашисти] знали, що він [хорват-боєць] загине так чи інакше: або сконає сам, змучений спрагою, розкльований птицями, або впаде під кулями (Гончар, ІІІ,1959, 110).

II. част.

1. ствердж. Уживається під час відповіді, що підтверджує правильність думки, наявність факту чи явища; виражає згоду на якусь дію або ствердження раніше висловленого; за значенням близька до слів: авжеж, справді; протилежне ні.

Вона.. почала пригадувати, де вона, що з нею… Це ж її хата? Так, її… (Мирний, IV, 1955, 57);

[Руфін:] Ти знов була сьогодня [сьогодні] в катакомбах?.. [Прісцілла:] Так, я була сьогодня в катакомбах і завтра знов піду (Л. Укр., II, 1951, 342);

— Як ви про мене вгадали?.. — Що з училища? — Так (Гончар, III, 1959, 10);

// Уживається як підтвердження думок співрозмовника, згоди з ним; правильно, справедливо.

[Сотник:] Ні, трохи треба підождать. Воно б то так! та от що, брате: Літа́ не ждуть! літа́ летять (Шевч., II, 1963, 190);

[Аецій Панса:] Тепер усе дрібніше стало в світі. [Руфін:] Либонь що так! Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту (Л. Укр., II, 1951, 361);

— Ото, пане-товаришу комісар, як хочете, то повім, як було, — починав він.. — Товаришу, без «пане», — поправляє його Костюченко і посміхається. — А, так, так (Тют., Вир, 1964, 356);

// Уживається для виділення окремого слова чи групи слів з метою виразнішого їх підтвердження.

Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! — Геть думи сумні! (Л. Укр., І, 1951, 42);

// Уживається для вираження підсумку роздумів з приводу чогось; справді.

Так, ти [Т. Шевченко] живеш у наші дні, Ти з нами в праці і в борні (Рильський, III, 1961, 34);

Почувши ім’я Леніна, Мічурін зняв капелюх і якусь мить був ніби відсутній. — Так, — сказав він тихо в задумі, — перед його величчю схилились не тільки люди, а й природа (Довж., І, 1958, 485);

// Уживається на початку речення, яким продовжується перервана розмова.

Так ото слухай, скінчу вже в двох словах: По оглядинах царського двірка подались ми назад у монастир (Коцюб., III, 1956, 143);

— Сідай, Семеновичу. Я зараз, — і звернувся до Діденка. — Так я вас слухаю (Головко, II, 1957, 481);

// Уживається в значенні: нічого особливого у відповідь на запитання.

[Прісцілла:] Ви про що там змагалися? [Руфін:] Та так, пуста розмова, ти не турбуйся… (Л. Укр., II, 1951, 442);

// Уживається в значенні еквівалента слова, словосполуки чи цілого речення як відповідь на запитання.

[Любов:] Значить, недавно приїхали? [Милевський:] Сьогодні рано. [Любов:] І Саня, звичайно, з вами! (Милевський киває головою, що так) (Л. Укр., II, 1951, 72);

// у знач. ім. так, невідм., с.

Дві сили, що одна росте дедалі, За найдорожчі борються скрижалі, І кожне ні — вогненне чує так… (Рильський, І, 1960, 321);

Люблю тебе, доба переходова,.. за рух юрби і за огненне слово, за владне «так» і непокірне «ні»… (Сос., І, 1957, 169).

◊ Так то́чно, військ. — уживається у функції слова-речення як стверджувальна відповідь на запитання.

— Комсомолець? — запитав Воронцов, хмурячись. —Так точно, комсомолець, товаришу гвардії майор! — схопився Черниш зі стільця (Гончар, III, 1959, 21).

2. питальна. Уживається на початку питального речення, надаючи йому відтінку сумніву, здивування, недовіри; за значенням близька до слів: хіба, невже, чи.

— Так се шлях у Хрумово? — спитав ще раз Михайло (Вовчок, І, 1955, 324);

[Наташа Жукова:] Ми, Іване Володимировичу, прийшли сказати, що ми мріяли про зустріч з вами багато років.. Тільки ми спочатку від хвилювання розгубились. [Мічурін:] Так? Знаєте, я це відразу помітив (Довж., І, 1958, 481).

3. підсил. Уживається для посилення виразності слова, біля якого стоїть.

Ясногорська, захоплена його мужнім вчинком,.. зазирає, вражена, в очі: «Так ось який ти, Маковею!.. Ти, виходить, герой!» (Гончар, III, 1959, 408);

// Уживається перед питальним словом для посилення виразності питального речення.

Так чом же ні співів не чуть, ні музик, а зрідка чувати приглушений крик? (Л. Укр., І, 1951,438);

— Так як же я буду у них [офіцерів] вчитися перемагати, коли я їх сам перемагаю! — майже заплакав від обурення Боженко (Довж., І, 1958, 169);

// Уживається на початку окличного речення для посилення почуття гніву, радості та ін.

До обличчя прилила кров, і він рвучко подався до стола й крикнув хрипло: — А! так ти власть підривати! (Головко, II, 1957, 133);

// Уживається з наказовим способом для посилення побажання, спонукання.

Так доверши ж [боже] до краю тую зраду, розбий, розсій нас геть по цілім світі (Л. Укр., І, 1951, 257);

Так будьмо ж єдині! Ми — квіти життя (Сос., І, 1957, 145);

// розм. У сполуч. зі словами от, оце й т. ін. виражає здивування, захоплення кимось, чимось.

Другий [снаряд] шарахнув у саму дзвіницю, з курявою розломив її надвоє. — Оце так всадив! — в захваті загомоніла молодь (Гончар, II, 1959, 81);

// Уживається перед заперечувальною часткою н е для посилення заперечення дії.

Недільський так і не прислав мені обіцяних фотографій. Певно, забув (Коцюб., III, 1956, 369);

Інститут відвідував до тисяча дев’ятсот двадцятого чи двадцять першого року, так і не закінчивши його (Довж., І, 1958, 17).

◊ Так і знай (зна́йте) — уживається як попередження в знач.: май (майте) на увазі.

Ото як побачать його односельчани, то вже.. знають, що потяг або на хутори на вечорниці, або десь «на чужу», на грища. І вже так і знай, щось натворить (Тют., Вир, 1964, 21).

4. обмежувальна, розм. Уживається для приблизного позначення виміру.

Чую, так надвечір, брат іде (Вовчок, Т, 1955, 6);

Проїхали так з кілометр до наступного повороту, і тут Козаков, нарешті, дав команду зупинитись (Гончар, III, 1959, 435).

5. Уживається в знач. вказівного займенника таке ( див. таки́й 1).

Увесь час у Львові було дуже погано надворі: холодно, вогко, дощ, навіть щось так ніби сніг (Л. Укр., V, 1956, 337).

♦ Так і…:

а) уживається для підсилення енергійної дії.

Як же почула Леся Кирила Тура голос, то так і затрусилась (П. Куліш, Вибр., 1969, 95);

б) указує на мимовільну або несподівану дію.

— А-а-а! — почулося рівночасно сонне бурчання. Йон так і скаменів, так і закляк з простягненою над бородою рукою (Коцюб., І, 1955, 241);

в) виражає скептичне ставлення до можливої чи допустової дії.

— Знаєте що: та торба буде наша! — рішив він [Дмитрик]. — Еге, так тобі дід і дасть (Коцюб., І, 1955, 134);

Так і підкида́є див. підкида́ти;

Так і пові́рить (пові́рив) див. пові́рити¹;

Так от:

а) уживається на початку речення, яким продовжується перервана розмова.

— Вам, мабуть, важко це зрозуміти. А для мене мережа була всім.. Так от, як стала діяти мережа «Дніпроенерго», то й моє село змінилося одразу (Гончар, III, 1959, 281);

б) уживається для уточнення чого-небудь; а саме, як-от, наприклад.

В Одесі думаю ще й нове що-небудь почать. Так от, вишиватиму на дозвіллі (Л. Укр., V, 1956, 17);

Так шку́ра й закипи́ть див. закипа́ти.

III. спол.

1. протиставний. Уживається для приєднання слів і речень із значенням протилежності чи невідповідності до попереднього; за значенням близький до слів: але, проте, та.

Вичуняла Катерина.. Пішла б в садок поплакати, Так дивляться люде (Шевч., І, 1963, 24);

Самотнє життя скоро докучило Олександрі. «..Коли б уже хоч гірше, так інше!» — думала Олександра (Коцюб., І, 1955, 67);

Що б він тепер дав, коли б можна було її [правду] викинути з пам’яті, забути… Так ні!.. Таке не забувається!.. (Мирний, І, 1949, 391);

// Виражає протиставлення з відтінком компенсування чогось; за значенням близький до слова зате.

Знов Кармелюк отаманує.. Й не один попадавсь тоді бідак, який одежиною драний, так постаттю багатий (Вовчок, І, 1955, 366);

— Хоч ти і вищий, так я товщий! (Багмут, Опов., 1959, 6);

— Давайте складчину зробимо, — повеселішав Охрім. — Ваше сало, а мій хліб. — Хоч дурний, так хитрий (Тют., Вир, 1964, 288);

// Приєднує речення, що виражає обставину, яка перешкоджає здійсненню того, про що йдеться в попередньому реченні.

Він, Йон, і радніший би посватати Гашіцу, так що ж, коли батьки ворогують поміж собою і нізащо не пристануть на це (Коцюб., І, 1955, 245);

— Браття, в кого є на цигарку? — Так не дозволять же. — Я в рукав… (Тют., Вир, 1964, 346);

// Приєднує речення, яке виражає те, що відбувається як наслідок висловленої в попередньому реченні умови, обставини тощо; у такому разі, за даних обставин, умов.

Мовчи, так подумають, що ти розумний (Номис, 1864, № 6281);

Поговорив [хлопець] з дівчиною — вже й каже, що полюбив.. А як ще в неї на шиї намиста разків десять.., так тут вже зовсім вмира… (Кв.-Осн., II, 1956, 306);

— Затримай колону! Зупини, кажу тобі, — кричав конвоїр угорської групи. — А ти не кричи, — відповів старший по німецько-фашистському конвою. — Так я за своїх мадярів не ручуся, зрозумів?! (Довж., 1, 1958, 367).

◊ Так де тобі́ (мені́, вам і т. ін.); Так куди́ [ж пак] — виражає незгоду з чим-небудь, заперечення чогось.

Не то розумний — дурень знає І скаже світові всьому, Як скрізь Ведмідь той мед тягає, — Так де тобі! І не кажи (Гл., Вибр., 1951, 56);

Шрам не раз починав говорити, так куди! Галас той так і покриває слова його (П. Куліш, Вибр., 1969, 73);

— Змалечку не вчились, бо не до наук було, а виросли, уже б і вчитись — так куди ж пак — ми й так уже письменні (Збан.. Переджнив’я, 1960, 387).

2. Уживається в складному сполучникові як.., так (і), приєднуючи однорідні члени речення.

Як російська, так і європейська критика усе частіше звертає своє око на наше письменство, ставить йому свої вимоги (Коцюб., III, 1956, 238);

// При повторюваних присудках підкреслює тривалість дії, стану.

Дідуся він бачив, той приходив до нього, а Соломії як нема, так нема… (Коцюб., І, 1955, 367).

3. Уживається для приєднання підрядних наслідкових речень; тому.

Був я трохи спочив на селі літом — та як вернувся додому та вскочив одразу у всякий клопіт та працю, так здоров’я й пропало (Коцюб., III, 1956, 311);

— Юра писав їй [матері] про мене, яка в мене історія з рідними… Так вона в кожнім листі і мені привіт передавала (Гончар, III, 1959, 126);

// Входить до складу підрядного сполучника так що, вказуючи на причиново-наслідкові відношення між реченнями.

Підійшов [циган] до печі і присунувся до вогню, так що його суворе обголене обличчя заблищало міддю (Коцюб., І, 1955, 368);

Хлопці вийшли до села з заходу, так що тепер їм не було чого боятись (Тют., Вир, 1964, 494).

4. Уживається між двома однаковими словами у функції співвідносного слова при вираженні умовного зв’язку.

Повз Черниша пробіг схвильований Козаков.. — Гайда по коней! Роздумувати було ніколи: — Гайда так гайда! (Гончар, III, 1959, 71);

Що ж. Бої — так бої. Нам не вперше страждать (Сос., І, 1957, 228).