тарабанити

ТАРАБА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм.

1. неперех., рідко. Те саме, що бараба́нити 1.

Баран не оглядався. Ішов і тарабанив щосили (Фр., VII, 1951, 348);

// також перех., перен., зневажл. Голосно й без будь-якої майстерності грати на роялі, піаніно.

[Олімпіада Іванівна:] Вона [пані] вже й так скаржиться, що ми не даєм їй займатись музикою.. [Любов:] А втім, нехай тарабанить, що ж, все одно вже (Л. Укр., II, 1951, 67);

Він увесь вечір тарабанив полечки, вальси.. на розладнаному піаніно (Перв., Дикий мед, 1963, 32).

2. неперех. Часто й гучно стукати (у двері, вікно тощо).

Григорій Химочка скочив із свого ослона… Знадвору хтось настирливо та невгавно тарабанив (Епік, Тв., 1958, 157);

Розплющив я очі — хтось у шибку тарабанить (Мур., Бук. повість, 1959, 220);

// Утворювати короткі, переривчасті звуки під час руху, дії (про машину, мотор і т. ін.).

Моторка, високо несла перед собою ліхтар, як факел. Мотор лунко тарабанив (Донч., II, 1956, 185);

Дорога гуркоче, колеса тарабанять (Гуц., Скупана.., 1965, 205);

// Дрібно стукати по чомусь; барабанити (у 2 знач.).

Карпо Петрович жував і в задумі м’яко тарабанив пучками в стіл (Коцюб., II, 1955, 367);

Тарабанив Об шибку сніг, сухий, дрібний, як сіль (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 91).

3. перех. і неперех., перен., зневажл. Швидко й невиразно говорити, читати; базікати.

— Добра баба в хаті, як добра квочка: вона і дітей доглядить, і курчата добре висидить, і курчата добре вилупить, — тарабанила сваха, заплутуючись у думках (Н.-Лев., III, 1956, 55);

[Самопал:] Забирай оці скарби та за розум візьмись. [Риндя:] Візьміться, візьміться. [Кряж:] Не тарабань, Риндя! (Зар., Антеї, 1962, 216).

4. перех., перен. Везти, нести щось важке й велике.

[Дарина:] Та вам же їх [відра] тарабанити на гору тяжко (Стар., Вибр., 1959, 264);

Гнав [Шембек] дьоготь, випалював поташ і скипидар. І теж кудись тарабанив — до Києва і далі Дніпром (Смолич, Мир.., 1958, 179).