таємничий

ТАЄМНИ́ЧИЙ, а, е.

1. Сповнений таємниць (у 2 знач.); загадковий, невивчений.

Манив до себе [сад] розкішним холодом, темною зеленню, живим запахом та легесеньким, таємничим шепотом листя (Фр., V, 1951, 342);

Настала тиха українська ніч.. — всі речі стали незнайомими, набравши зовсім іншого узагальненого нічиогв вигляду і почавши жити якимсь окремим таємничим життям (Довж., І, 1958, 85);

Сиваші, оце гниле таємниче море, не перестають дивувати Дьяконова. Диво природи. Геологічна загадка (Гончар, ІІ,1959, 59);

// Оповитий таємницею (про людину).

Ця розмова.. загострила цікавість до таємничої постаті вченого (Смолич, І, 1958, 49);

В судових документах раз у раз згадується цей таємничий демократ у шкіряному картузі (Кучер, Дорога.., 1958, 8);

// у знач. ім. таємни́че, чого, c. Про що-небудь, сповнене таємниць, загадок.

2. Якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний.

Таємнича доля судила Олені опинитись на чужій стороні хутко (П. Куліш, Вибр., 1969, 278);

Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна (Коцюб., II, 1955, 307);

// Який має чудодійну силу, чудодійні властивості; чарівний.

Імператори Візантії.. мали численне наймане військо і флот, страхали своїх ворогів таємничим грецьким вогнем (Скл., Святослав, 1959, 144);

Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна із таємничого зілля (Стельмах, І, 1962, 587).

Таємни́ча си́ла — про щось загадкове, недоступне людському пізнанню, потойбічне.

Первісне людство.. пояснювало явища фізичного світу впливом вищих, таємничих сил (Бєлін., Вибр. статті, 1948, 95).

3. Який свідчить про наявність таємниці (у 1 знач.); який містить таємницю.

— Не забудьте ж, що умовлено, — боком повернувшись до Михайла, таємничим тоном промовив Юлій і подав нам свою холодну долоню (Досв., Вибр., 1959, 35);

Натискає [Врангель] пальцем на пелюстки і, коли кулька розкрилася, знов починає уважно розглядати оті таємничі знаки, яких удень так і не розгадав. Що вони мають значити? (Гончар, II, 1959, 381).

4. рідко. Те саме, що тає́мний 1.

З матір’ю держав він [Ласкаро] раду Таємничую, на мигах, Як би того Атта Троля Приманити і забити (Л. Укр., IV, 1954, 167).