1. Великий тлумачний словник сучасної мови

таємничий

таємни́чий

-а, -е.

1》 Сповнений таємниць (у 2 знач.); загадковий, невивчений.

|| Оповитий таємницею (про людину).

|| у знач. ім. таємниче, -чого, с. Про що-небудь, сповнене таємниць, загадок.

2》 Якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний.

|| Який має чудодійну силу, чудодійні властивості; чарівний. Таємнича сила.

3》 Який свідчить про наявність таємниці (у 1 знач.); який містить таємницю.

4》 рідко. Те саме, що таємний 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. таємничий — (не зовсім зрозумілий) загадковий, потайний. Словник синонімів Полюги
  2. таємничий — таємни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. таємничий — Оповитий таємницею, загадковий, нерозгаданий, незбагненний, не-вивчений, г. містерійний; (- зілля) чарівний; (- сили) потойбічний; п! ПОТАЄМНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. таємничий — ТАЄМНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Сповнений таємниць (у 2 знач.); загадковий, невивчений. Манив до себе [сад] розкішним холодом, темною зеленню, живим запахом та легесеньким, таємничим шепотом листя (І. Франко); Настала тиха українська ніч .. Словник української мови у 20 томах
  5. таємничий — НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якого не можна зрозуміти, збагнути); МАЛОЗРОЗУМІ́ЛИЙ (який важко зрозуміти); НЕЯ́СНИ́Й, НЕПЕ́ВНИЙ, ТУМА́ННИЙ підсил., ТЕ́МНИЙ підсил. (про зміст, причини і т. ін. Словник синонімів української мови
  6. таємничий — Таємни́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. таємничий — ТАЄМНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Сповнений таємниць (у 2 знач.); загадковий, невивчений. Манив до себе [сад] розкішним холодом, темною зеленню, живим запахом та легесеньким, таємничим шепотом листя (Фр., V, 1951, 342); Настала тиха українська ніч.. Словник української мови в 11 томах
  8. таємничий — Таємничий, -а, -е 1) Таинственный. Мир. ХРВ. 353. К. Досв. 71. Чули вони дивне таємниче слово. К. Псал. 189. Словник української мови Грінченка