1. Словник української мови в 11 томах

тварина

ТВАРИ́НА, и, ж.

1. Будь-яка істота на відміну від рослини чи людини.

Так орел, осягши скельної вершини, Дивиться зневажно на малі тварини! (Щог., Поезії, 1958, 273);

Всяка тварина мав свою обережність щодо життя (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна. І, 1952, 249);

На голос я намагався розпізнати породу качок, курочок, інших пір’ястих тварин, що зняли галас (Досв., Вибр., 1959, 411);

У морі живуть різні морські тварини (Вишня, І, 1956, 175);

// Худоба, звір і т. ін.; ссавець.

— Гляди мені, дівко, щоб чисто ходили біля свиней.. Тварина любить, щоб дбали за неї (Коцюб., II, 1955, 51);

Директор дає шматок м’яса котові, що сидить поблизу. Це матроська звичка — любити тварин (Ю. Янов., II, 1958, 36);

— Корову вбили!.. — закричала Зінька, підбігаючи до тварини (Шиян, Баланда, 1957, 34).

Сві́йські твари́ни — приручені, не дикі звірі та птахи, що живуть у домашніх умовах і служать людині.

Серед тварин є багато корисних. Особливо корисні свійські тварини (корови, вівці, свині, кури та ін.) (Зоол., 1957, 4).

2. лайл. Груба, підла людина.

Щодня п’яний капрал приходить до примаря доповідати про все, що діється в селі. І щоразу примар мусить пригощати цю тварину (Чаб., Балкан. весна, 1960, 77).

ТВАРИ́НА, и, ж., збірн. Тварини.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тварина — (істота на противагу людині чи рослині) скотина, худобина, звір, (грубо) звірюка, р. створіння. Словник синонімів Полюги
  2. тварина — твари́на іменник жіночого роду, істота одна істота тварина́ іменник жіночого роду тварини збірн. Орфографічний словник української мови
  3. тварина — ТВАРИНА – ЗВІР Тварина. Будь-яка істота на відміну від рослини чи людини, а також переносно – про люту, жорстоку людину. Звір, -а. Дика (звичайно хижа) тварина, а також переносно – про люту, жорстоку людину. Літературне слововживання
  4. тварина — Худобина, скотиняка, д. животина, (безсловесна) німина, п! СКОТИНА; (хижа) ЗВІР; (хто) Л. тварюка; тваринка, зб. (усе живе) тварина. Словник синонімів Караванського
  5. тварина — ТВАРИ́НА, и, ж. 1. Будь-яка істота на відміну від рослини чи людини. Так орел, осягши скельної вершини, Дивиться зневажно на малі тварини! (Я. Словник української мови у 20 томах
  6. тварина — I твар`ина-и, ж. 1》 Будь-яка істота на відміну від рослини чи людини. || Худоба, звір і т. ін.; ссавець. Свійські тварини — приручені, не дикі звірі та птахи, що живуть у домашніх умовах і служать людині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тварина — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл. Словник синонімів української мови
  8. тварина — Твари́на, -ни; -ри́ни, -ри́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. тварина — Твари́на, -ни ж. Одно живое существо. Шейк. ум. тваринка, твари́нонька, твари́ночка. --------------- Тварина, -ни ж. соб. отъ тварь 1. Словник української мови Грінченка