1. Словник української мови в 11 томах

тихнути

ТИ́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. тих, ла, ло і ти́хнув, нула, ло; недок.

1. Ставати тихішим, тихшим.

Я вже не той, що колись.. Гасне мій погляд, і тихне мій голос, А зморшки покрили чоло… (Пісні та романси.., ІІ, 1956, 257);

// Робитися тихим (у 6 знач.).

Буйний був хлопець Дмитро, а при ній якось тих, благий такий робився (Хотк., II, 1906, 83).

2. Переставати звучати; переставати видавати або утворювати звуки.

Сонце заходить, гори чорніють. Пташечка тихне, поле німіє (Шевч., II, 1963, 37);

Сосни шумлять під вітрами. Тихнуть у лагідну днину, Серце ж моє із вами Мову веде безупинну (Нагн., Слово.., 1054, 130);

І де пролетить він [голуб] — там тихнуть гармати, І мати виходить синів зустрічати (Шпорта, Твої літа, 1950, 138);

// Слабшаючи, зникати.

Ми солдати справді, та зовсім беззбройні, Коли ворог — тиф. Пульсик, наче нитка, на руці, на скроні Обривався, тих (Воронько, Коли я.., 1902, 116);

Тихли в йому [серці] болі, в душі розходилися туми, ясніло та розвиднялося (Мирний, І, 1954, 214).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тихнути — (ставати тихішим) стихати, (зовсім перестати звучати) мовкнути. Словник синонімів Полюги
  2. тихнути — ти́хнути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. тихнути — Затихати, стихати, мовкнути, замовкати; (- болі) слабшати, зникати. Словник синонімів Караванського
  4. тихнути — ТИ́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. тих, ла, ло і ти́хнув, нула, ло; недок. 1. Ставати тихішим, тихшим. Я вже не той, що колись .. Гасне мій погляд, і тихне мій голос, А зморшки покрили чоло... (з народної пісні); // Робитися тихим (у 6 знач.). Словник української мови у 20 томах
  5. тихнути — -ну, -неш; мин. ч. тих, -ла, -ло і тихнув, -нула, -нуло; недок. 1》 Ставати тихішим, тихшим. || Робитися тихим (у 6 знач.). 2》 Переставати звучати; переставати видавати або утворювати звуки. || Слабшаючи, зникати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тихнути — ЗАТИХА́ТИ (про звуки, шум і т. п. — переставати чутися, лунати), СТИХА́ТИ, ВТИХА́ТИ (УТИХА́ТИ), ТИ́ХНУТИ, ТИХІ́ШАТИ (ТИ́ХШАТИ), СТИ́ШУВАТИСЯ, УЩУХА́ТИ (ВЩУХА́ТИ), ЗАГЛУХА́ТИ, ГЛУ́ХНУТИ, ГА́СНУТИ, ЗГАСА́ТИ, ВГАСА́ТИ (УГАСА́ТИ), ПОГАСА́ТИ, ЗАВМИРА́ТИ... Словник синонімів української мови
  7. тихнути — Ти́хнути, -ну, -неш гл. Утихать. І тихнуть Божії слова. Шевч. Словник української мови Грінченка