1. Словник української мови в 11 томах

тиховоддя

ТИХОВО́ДДЯ, я, с. Місце з тихою, без хвиль, водою; місце річки з повільною, спокійною течією.

Вони вже стояли на березі річки, перед ними слалося широке, майже неосяжне тиховоддя (Чаб., Тече вода.., 1961, 11);

// перен. Про середовище без високих ідеалів, поривів, боротьби і т. ін.

Кожному хотілося висловити свої гарячі почуття, вирватись із того тиховоддя, в якому досі жила Севастьянівка, туди, де буяє, кипить море (Скл., Хазяїни, 1948, 66).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тиховоддя — тихово́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тиховоддя — ТИХОВО́ДДЯ, я, с. Місце з тихою, без хвиль, водою; місце річки з повільною, спокійною течією. Вони вже стояли на березі річки, перед ними слалося широке, майже неосяжне тиховоддя (М. Чабанівський); // перен. Словник української мови у 20 томах
  3. тиховоддя — -я, с. Місце з тихою, без хвиль, водою; місце річки з повільною, спокійною течією. || перен. Про середовище без високих ідеалів, поривів, боротьби і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови