1. Словник української мови в 11 томах

травичка

ТРАВИ́ЧКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до трава́.

Весна йде та йде.. Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Вовчок, І, 1955, 183);

По дорозі блиснуло дзеркальце маленької водиці. Біленьке, срібляне з зеленою травичкою посередині (Стеф., III, 1954, 45);

— Присів я на травичку та незчувся, як і заснув (Тют., Вир, 1964, 30);

*У порівн. Маруся вже стомилася.. Висла на руках у опришка, як травичка скошена (Хотк., II, 1966, 142).

2. Те саме, що трави́нка.

Вона почала роздивлятись кожну травичку коло свого носа (Григ., Вибр., 1959, 315).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. травичка — трави́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. травичка — див. трава Словник синонімів Вусика
  3. травичка — ТРАВИ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до трава́. Весна йде та йде .. Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Марко Вовчок); По дорозі блиснуло дзеркальце маленької водиці. Біленьке, срібляне з зеленою травичкою посередині (В. Словник української мови у 20 томах
  4. травичка — И, ж., нарк., див. трава. Які ніколи не пиячили, не кажучи вже про куріння травички, круту наркоту чи оргії зі шльондрами (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  5. травичка — (-и) ж.; нарк. 1. Гашиш. — Шукаєш травички? — Так, шукаю. Хочеться покайфувати. <...> Через п'ять хвилин повернулися з травичкою. Я подякував і пішов далі (В. Словник жарґонної лексики української мови
  6. травичка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до трава. 2》 Те саме, що травинка. Великий тлумачний словник сучасної мови