тривкий

ТРИВКИ́Й, а́, е́.

1. Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний.

Бідні люди хотіли собі побудувати дім — тривкий, кам’яний, вигідний (Фр., III, 1950, 113);

Любили ми броню міцнішу від вогню. Тривку, немов граніт, як бив снаряд у ню [неї] (Шпорта, Запоріжці, 1952, 10);

Тривке дерево; *Образно. Його м’яке серце в одній хвилі всі ті справи пов’язало докупи міцними і тривкими вузлами (Фр., II, 1950, 212);

// Твердий.

Було вже за північ, коли колона, минувши смугу трясовин та чаклаків,.. видобулась, нарешті, знову на тривке, загускле дно (Гончар, II, 1959, 418);

*Образно. Отак і йшло життя — в тоненькій якійсь гармонії. Не чулося твердого чогось, тривкого під стопою. Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Хотк., II, 1966, 16);

// Добротний, доброякісний.

Мій небіжчик тато був коваль і славивсь на всю околицю не тільки хорошою та тривкою роботою свого ремесла, але й своєю живою, гостинною та людяною вдачею (Фр., IV, 1950, 463);

// Стійкий, надійний.

Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру, ноги розставив широко, щоб мати тривку опору на неміцній барикаді (Фр., VI, 1951, 157);

// Який довго зберігається, не зникає.

Ні, на хвилях морських не залишиш сліду, На воді не проореш тривкої межі… (Перв., II, 1958, 92);

Людина широких творчих інтересів, щедрої душі, гарячого темпераменту, Гнат Хоткевич залишив тривкий слід в історії української літератури й культури (Літ. Укр., 29.XII 1967, 3);

// Здатний витримувати щось, зберігатись, існувати в несприятливих умовах; витривалий.

— Циганочка, — пояснював Ковалів, — покуштуйте, дуже соковите і надзвичайно тривке яблуко. Може лежати до самої весни (Чаб., Тече вода.., 1961, 69).

Тривки́й до (про́ти) чого — те саме, що Витрива́лий до (про́ти) чого ( див. витрива́лий).

Нащо вже кукурудза тривка до безводдя і тая рідка та дрібненька вродила (Мур., Бук. повість, 1959, 297).

2. перен. Який не піддається змінам; сталий, стійкий.

Спокійна, твереза натура, при тім глибока, здатна до тривких почуваннів [почувань] (Л. Укр., III, 1952, 718);

І наука, і мистецтво прагнуть відкрити щось тривке, що зберігається, повторюється у всесвітньому хаосі (Наука.., 2, 1970, 32);

// Довготривалий, постійний, міцний.

Якби знав я, що побачу усміх на твоїх устах, гордощі тривкого щастя, — я б злетів туди, як птах (Фр., XI, 1952, 149);

Першого грудня 1618 року було підписано у селищі Деуліні перемир’я на чотирнадцять з половиною років з надією, що згодом воно перетвориться на тривкий і справжній мир (Тулуб, Людолови, II, 1957, 339);

// Стійкий, непохитний (про волю, вдачу й т. ін.).

Людина тривкої волі.

3. Міцно збудований, фізично витривалий; сильний, дужий.

Чоловік, худий і зниділий, але з природи кремезний та тривкий, копає ту нивку великою мотикою (Л. Укр., III, 1952, 124);

Руки стерплять — дебелі. Ноги знесуть — тривкі. Я недарма в шинелі скелі ламав стрімкі (Рудь, Дон. зорі, 1958, 55).

4. рідко. Поживний, ситний.

— Що бублик? — встряє у розмову Нестір. — То таке: кругом об’їж, а середину викинь… Чогось тривкішого треба. Я б на твоєму місці добру скибку житняка вмолов з гарячою стравою… (Гончар, І, 1959, 44).