1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

тривкий

тривки́й

Тривкий і тривалий

Тривала дружба чи тривка? Вогнетривка цегла чи вогнетривала? — постає питання перед людьми, що не замислились над походженням цих прикметників і їхніми значеннєвими функціями. Прикметник тривалий означає, що якась дія чи стосунки між людьми довго тягнуться в часі: «Знову настала тривала мовчанка» (В. Собко). Прикметник тривкий означає «міцний, сталий, такий, що не піддається змінам»: «Як буде мур готовий, прийдуть люди і докінчать хати, палати й храми, під захистом тривким їх праця буде тривка й доладна» (Леся Українка).

Дружба може бути тривка, цебто міцна, і тривала, що визначається довгим часом. Цегла — тільки вогнетривка, бо йдеться про її стійкість чи тривкість перед дією вогню, а не тривалість перебування в вогні.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тривкий — (який виявляє витривалість) міцний, твердий, непорушний. Словник синонімів Полюги
  2. тривкий — Що означає прикметник тривкий, а що – тривний? Тривкий – якого важко зіпсувати, зруйнувати, зламати, розбити, порвати; міцний, стійкий, витривалий. Тривке дерево, тривка опора, тривке щастя. Тривний – який добре вгамовує голод; поживний, ситний. Тривна страва. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. тривкий — тривки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  4. тривкий — Міцний, дужий, сильний, тривалий, сталий, П. стійкий, твердий, непохитний, (- опертя) надійний, непорушний, (до посухи) витривалий Словник синонімів Караванського
  5. тривкий — [триеўкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  6. тривкий — ТРИВКИ́Й, а́, е́. 1. Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний. Бідні люди хотіли собі побудувати дім – тривкий, кам'яний, вигідний (І. Франко); Любили ми броню міцнішу від вогню. Словник української мови у 20 томах
  7. тривкий — -а, -е. 1》 Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний. Тривке дерево. || Твердий. || Добротний, доброякісний. || Стійкий, надійний. || Який довго зберігається, не зникає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тривкий — ДОБРО́ТНИЙ (зроблений добре, з високоякісного матеріалу), ТРИВКИ́Й розм.; ДОБРОЯ́КІСНИЙ, ВИСОКОЯ́КІСНИЙ, Я́КІСНИЙ розм. (який цілком задовольняє певні вимоги). — На рами можна й сосну брати, а таку деревину тільки для шаф красивих, добротних... (А. Словник синонімів української мови
  9. тривкий — Тривки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тривкий — ТРИВКИ́Й, а́, е́. 1. Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний. Бідні люди хотіли собі побудувати дім — тривкий, кам’яний, вигідний (Фр., III, 1950, 113); Любили ми броню міцнішу від вогню. Словник української мови в 11 томах