тривкий
тривки́й
-а, -е.
1》 Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний. Тривке дерево.
|| Твердий.
|| Добротний, доброякісний.
|| Стійкий, надійний.
|| Який довго зберігається, не зникає.
|| Здатний витримувати щось, зберігатись, існувати в несприятливих умовах; витривалий.
2》 перен. Який не піддається змінам; сталий, стійкий.
|| Довготривалий, постійний, міцний.
|| Стійкий, непохитний (про волю, вдачу й т. ін.). Людина тривкої волі.
3》 Міцно збудований, фізично витривалий; сильний, дужий.
4》 рідко. Поживний, ситний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тривкий — (який виявляє витривалість) міцний, твердий, непорушний. Словник синонімів Полюги
- тривкий — Що означає прикметник тривкий, а що – тривний? Тривкий – якого важко зіпсувати, зруйнувати, зламати, розбити, порвати; міцний, стійкий, витривалий. Тривке дерево, тривка опора, тривке щастя. Тривний – який добре вгамовує голод; поживний, ситний. Тривна страва. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- тривкий — тривки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- тривкий — Міцний, дужий, сильний, тривалий, сталий, П. стійкий, твердий, непохитний, (- опертя) надійний, непорушний, (до посухи) витривалий Словник синонімів Караванського
- тривкий — [триеўкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- тривкий — Тривкий і тривалий Тривала дружба чи тривка? Вогнетривка цегла чи вогнетривала? — постає питання перед людьми, що не замислились над походженням цих прикметників і їхніми значеннєвими функціями. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- тривкий — ТРИВКИ́Й, а́, е́. 1. Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний. Бідні люди хотіли собі побудувати дім – тривкий, кам'яний, вигідний (І. Франко); Любили ми броню міцнішу від вогню. Словник української мови у 20 томах
- тривкий — ДОБРО́ТНИЙ (зроблений добре, з високоякісного матеріалу), ТРИВКИ́Й розм.; ДОБРОЯ́КІСНИЙ, ВИСОКОЯ́КІСНИЙ, Я́КІСНИЙ розм. (який цілком задовольняє певні вимоги). — На рами можна й сосну брати, а таку деревину тільки для шаф красивих, добротних... (А. Словник синонімів української мови
- тривкий — Тривки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тривкий — ТРИВКИ́Й, а́, е́. 1. Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний. Бідні люди хотіли собі побудувати дім — тривкий, кам’яний, вигідний (Фр., III, 1950, 113); Любили ми броню міцнішу від вогню. Словник української мови в 11 томах