трубний
ТРУ́БНИЙ, а, е.
1. Прикм. до труба́ 1.
Трубну різьбу застосовують, головним чином, для з’єднання труб за допомогою відповідної арматури (Допуски.., 1958, 215);
// Який виходить із труби (про дим, пару тощо).
Вітер почав крутити сніговий смерч, трубним димом звиваючи його в височінь (Тулуб, В степу.., 1964, 203);
// Який виробляє труби.
А без тебе трудно нам — Ми й на зборах згадуєм На заводі трубному, У цеху прокатному (Ус., І сьогодні.., 1957, 61);
Дніпропетровський завод імені Леніна — одне з найстаріших підприємств трубної промисловості (Роб. газ., 30.І 1965, 2).
2. Прикм. до труба́ 2.
І в ній [симфонії] — ти сам [М. Д. Овсяников-Куликовський], твій поклик, подих твій. Ти — в трелях струнних, ти — в розкатах трубних… (Бажан, Роки, 1957, 283);
// Тоном, силою схожий на звук труби.
Гіперболізм [образів Маяковського] чудесно гармоніював з постаттю самого поета, з його розмашистою ходою, з його трубним голосом (Рильський, III, 1956, 369);
З грізним тупотом, з трубним ревом.. ринулися [здичавілі гурти волів] на Перекоп (Гончар, II, 1959, 83);
Із голубого неба долітав повний жалю журавлиний трубний клич (Тют., Вир, 1964, 11).
Тру́бний глас — за християнським віровченням — звук труби архангела в день страшного суду.
Значення в інших словниках
- трубний — тру́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- трубний — [трубнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- трубний — ТРУ́БНИЙ, а, е. 1. Прикм. до труба́ 1. Трубну різьбу застосовують, головним чином, для з'єднання труб за допомогою відповідної арматури (з наук. літ.); // Який виходить із труби (про дим, пару тощо). Словник української мови у 20 томах
- трубний — -а, -е. 1》 Прикм. до труба 1). || Який виходить із труби (про дим, пару тощо). || Який виробляє труби. 2》 Прикм. до труба 2). || Тоном, силою схожий на звук труби. Трубний глас — за християнським віровченням звук труби архангела в день Страшного суду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трубний — Трубний, -а, -е Трубный, относящійся къ трубѣ. Трубним гласом возгреми. Шевч. Словник української мови Грінченка