1. Словник української мови в 11 томах

тютюн

ТЮТЮ́Н, у́, ч.

1. Трав’яниста рослина родини пасльонових, в листі якої міститься нікотин.

Тютюн вирощують розсадою в парниках і на грядках, а потім з настанням теплої погоди висаджують на полі (Техн. культ., 1956, 353);

Запахла осінь в’ялим тютюном, Та яблуками, та тонким туманом (Рильський, I, 1956, 63);

// Висушені й подрібнені листки та стебла цієї рослини, які використовуються для куріння, нюхання, жування.

Стара циганка накладала червону люльку свіжим тютюном і вигідно мостилася на призьбі (Коцюб., I, 1955, 375);

Курив він такий лютий тютюн, що коло нього ніхто не міг стояти (Довж., Зач. Десна, 1957, 472).

Ню́хальний тютю́н див. ню́хальний.

◊ Пропа́сти ні за поню́шку тютюну́ див. поню́шка.

2. Трав’яниста декоративна рослина з запашними білими, рожевими або світло-фіолетовими квітками.

В центрі здіймалася клумба, засаджена резедою, матіолою, тютюном (Трубл., Глиб. шлях, 1938, 45);

Тютюн і маргаритки сіяла.. челядь для себе (Смолич, II, 1958, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тютюн — тютю́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тютюн — (міцний) бакун; (амерфороський) махорка, махра, рубанка; (нюхальний) табака; тютюнець. Словник синонімів Караванського
  3. тютюн — Бакун, бакунець, кабака (нюхальний тютюн), кріпак, кріпачок, махорка, махорочка, самосад, табака, тертий ("Закуримо тертого та згадаєм живого й мертвого"), товчений, тютюнець, тютюнисько, тютюнище, тютюняка Фразеологічні синоніми: курильний тютюн; нюхальний тютюн Словник синонімів Вусика
  4. тютюн — ТЮТЮ́Н, у́, ч. 1. Трав'яниста рослина родини пасльонових, в листі якої міститься нікотин. Тютюн вирощують розсадою в парниках і на грядках, а потім з настанням теплої погоди висаджують на полі (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. тютюн — Був такий рік, що тютюн невродив і якби не хліб, то бувби нарід бідив. Глум з тютюну. Докір курцям, яким тяжко відвикнути від курення. Дайте куме мені свого тютюну, бо від чужого вже язик пече. Глум з курця, який ніколи свого тютюну не курить а прошений. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. тютюн — (-у) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  7. тютюн — -у, ч. 1》 Трав'яниста рослина родини пасльонових, у листі якої міститься нікотин. || Висушені й подрібнені листки та стебла цієї рослини, які використовуються для куріння, нюхання, жування. Нюхальний тютюн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тютюн — Одно- чи багаторічна рослина родини пасльонових; походить з Америки; понад 70 видів, для заготівлі листя (сировина у тютюновій промисловості) на плантаціях вирощують махорку і... Універсальний словник-енциклопедія
  9. тютюн — ді́ло труба́ (таба́к, ва́кса) чиє, ірон. Комусь зовсім погано; у когось дуже погані, зовсім безнадійні справи. Кукса хоч і п’яний був, але подумав трохи і бачить, що діло його труба (В. Кучер); (Хома:) Ваші бороняться. Фразеологічний словник української мови
  10. тютюн — ТЮТЮ́Н (рослина, в листі якої міститься нікотин), ЗІ́ЛЛЯ розм.; КУ́РИВО (курильний); ТАБА́КА розм., КАБА́КА заст. (нюхальний); КРІПА́К розм. (міцний); САМОСА́Д, ГОРОДНЯ́К діал. (власного посіву й обробки). Чого не продавалося в цій крамниці!... Словник синонімів української мови
  11. тютюн — Тютю́н, -ну́, в -ні́; -ни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. тютюн — Тютюн, -ну м. Табакъ, Nicotiana rustica L. ЗЮЗО. І. 129. Один шеляг на тютюн, другий — на табаку. Грин. III. 652. Словник української мови Грінченка