тямитися

ТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. тя́мляться, недок., розм. Усвідомлювати свої дії, нормально сприймати дійсність.

Ой мій чоловік та п’яниця. Ой як нап’ється, то й не тямиться (Чуб., V, 1874, 1091);

// на чому. Розумітися на чому-небудь, мати знання в якійсь справі.

Світові думи, безперечно, клопочуть літнє товариство, не лише на буденних справах вони тямляться [воно тямиться] (Горд., Дівчина.., 1954, 172).

◊ Аж не тя́митися; Не тя́митися від чого — бути в стані дуже сильного збудження, хвилювання і т. ін.; втрачати витримку під впливом особливо сильних почуттів.

Антосьо вже починав бояться різки і вчився, аж не тямився (Свидн., Люборацькі, 1955, 114);

Я згадувала, як справді плачуть від розлуки, що справді говорять на прощанні, як справді не тямляться від горя (Л. Укр., III, 1952, 704);

Внутрішньо не тямлячись від щастя, що переповнювало її, Шура намагалася уявити собі першу зустріч з Юрієм (Гончар, III, 1959, 174);

Неха́й (хай) він (вона́, воно́) [собі́] тя́миться; Неха́й (хай) вони́ [собі́] тя́мляться; Неха́й (хай) йому́ (їй, їм) тя́миться; Неха́й (хай) ти тя́мишся; Неха́й (хай) ви тя́митесь — вислови, що виражають негативне ставлення до кого-, чого-небудь, роздратування, незадоволення кимсь, чимсь.

— Нехай він собі тямиться! Він багатий, так і гордий проти мене бідного (Кв.-Осн., II, 1956, 401);

— Хоч би до тебе наш дяк ходив.. Він усі гласи знає. — Нехай він собі тямиться з тими гласами (Барв., Опов.., 1902, 197);

— Хай йому тямиться, яке гаряче, — засичав Хома, опікшися кулешем (Тют., Вир, 1964, 80);

[Віталій:] Віддай квиток! На тобі гроші, хай ти тямишся (К.-Карий, II, 1960, 175).