1. Словник української мови в 11 томах

тікання

ТІ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ті́кати.

В кімнаті ставало тихо й тихіше, лиш хлипання дощу й.. тікання великого стінного годинника переривали тишину (Коб., ІІІ, 1956, 193).

ТІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. тіка́ти 1-6.

Обернувшись назад і глянувши на небо, вона побачила червоні, як грань, хмари — і зразу стали зрозумілими їй і той дим, що вона чула, і тепло, і неспокій птахів, і тікання звірів (Коцюб., І, 1955, 364);

Против того дня, що їм саме тікать, піп розговорився з попадею про тікання (Україна.., І, 1960, 154);

Радить [Сіхей] покинути край і тікання своє приспішити (Зеров, Вибр., 1966, 231).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тікання — ті́кання іменник середнього роду від: ті́кати розм. тіка́ння іменник середнього роду від: тіка́ти Орфографічний словник української мови
  2. тікання — ТІ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ті́кати. В кімнаті ставало тихо й тихіше, лиш хлипання дощу й .. тікання великого стінного годинника переривали тишину (О. Кобилянська). ТІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. тіка́ти 1–6. Словник української мови у 20 томах
  3. тікання — I т`ікання-я, с. Дія за знач. тікати. II тік`ання-я, с., розм. Дія за знач. тікати 1-6). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тікання — Тіка́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тікання — Тіка́ння, -ня с. Бѣгство, убѣганіе. Словник української мови Грінченка