1. Словник української мови в 11 томах

удав

УДА́В, а, ч. Велика хижа неотруйна змія, яка живе переважно в тропічних країнах.

Нападаючи на свою жертву, удави обвивають її, душать і ковтають цілком (Фіз. геогр., 5, 1956, 148);

Відомо, що велетенські удави можуть бити головою свою жертву з страшенною силою (Наука.., 5, 1966, 26);

*Образно. Та Ленінграда блиск і слава Без міри, без кінця зросли у стисках чорного удава [фашизму], У муках голоду і мли (Рильський, II, 1960, 236).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удав — уда́в іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. удав — [удаў] -ава, м. (на) -ав'і/-авов'і, мн. -авие, -ав'іў Орфоепічний словник української мови
  3. удав — (гадюка) полозюка, полоз Словник чужослів Павло Штепа
  4. удав — УДА́В, а, ч. Велика хижа неотруйна змія, яка живе переважно в тропічних країнах. Нападаючи на свою жертву, удави обвивають її, душать і ковтають цілком (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. удав — (-а) ч.; арм. Солдат строкової служби у перші 6 місяців служби. Балабін. Словник жарґонної лексики української мови
  6. удав — -а, ч. Велика хижа неотруйна змія, яка живе перев. в тропічних країнах. Великий тлумачний словник сучасної мови