удільний
УДІ́ЛЬНИЙ, а, е, іст. Стос. до уділу ( див. уді́л¹ 1-2).
В давній Русі, а опісля і в Литовсько-руській державі був такий порядок, що, крім головного князя, було там багато менших князів, т. зв. удільних (Фр., XVI, 1955, 414);
Спочатку захоплені Литовським князівством руські землі були на становищі автономних удільних князівств, на чолі яких стояли члени литовського великокнязівського роду або місцеві руські князі (Іст. УРСР, І, 1953, 109);
Автор «Моленія» — пристрасний прихильник сильної, централізованої влади і рішучий противник князівсько-боярської удільної політики (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 510);
Частина експропрійованих Радянською владою поміщицьких, удільних, монастирських та інших земель була виділена для організації соціалістичних зразкових господарств — радгоспів (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 103).
Мов (немо́в, на́че і т. ін.) уді́льний князь — про того, хто, зловживаючи своїм службовим становищем, діє самоправно, не рахуючись з іншими.
Значення в інших словниках
- удільний — уді́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- удільний — УДІ́ЛЬНИЙ, а, е, іст. Стос. до уділу (див. уді́л¹ 1–2). В давній Русі, а опісля і в Литовсько-руській державі був такий порядок, що, крім головного князя, було там багато менших князів, т. зв. удільних (І. Словник української мови у 20 томах
- удільний — -а, -е, іст. Стос. до уділу (див. уділ I 1-2)). Удільний період — період феодальної роздробленості Русі (12-15 ст.). Удільні землі — в дореволюційній Росії – землі, які належали імператорській родині. Великий тлумачний словник сучасної мови