удільний
УДІ́ЛЬНИЙ, а, е, іст.
Стос. до уділу (див. уді́л¹ 1–2).
В давній Русі, а опісля і в Литовсько-руській державі був такий порядок, що, крім головного князя, було там багато менших князів, т. зв. удільних (І. Франко);
Спочатку захоплені Литовським князівством руські землі були на становищі автономних удільних князівств, на чолі яких стояли члени литовського великокнязівського роду або місцеві руські князі (з наук. літ.);
Автор “Моленія” – пристрасний прихильник сильної, централізованої влади і рішучий противник князівсько-боярської удільної політики (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- удільний — уді́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- удільний — -а, -е, іст. Стос. до уділу (див. уділ I 1-2)). Удільний період — період феодальної роздробленості Русі (12-15 ст.). Удільні землі — в дореволюційній Росії – землі, які належали імператорській родині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- удільний — УДІ́ЛЬНИЙ, а, е, іст. Стос. до уділу ( див. уді́л¹ 1-2). В давній Русі, а опісля і в Литовсько-руській державі був такий порядок, що, крім головного князя, було там багато менших князів, т. зв. удільних (Фр. Словник української мови в 11 томах