укріплюватися
УКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і УКРІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., УКРІПИ́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. укріпля́ться; док.
1. Ставати міцнішим, стійкішим.
Нарешті настала жадана зима. Вже напередодні укріпився морозець, скував землю і висушив вулиці (Збан., Переджнив’я, 1955, 3).
2. Ставати здоровішим, сильнішим, витривалішим.
3. Ставати упевненішим в чому-небудь.
Бастерт так доводив право фірми звільнити його, що полковник тільки укріпився в своєму підозрінні (Собко, Запорука.., 1952, 113).
4. перев. док. Посилити свою оборонну здатність, створити оборонні споруди в якому-небудь місці, на якійсь території.
Петро поспішав укріпитись на р. Неві, яка відкривала вихід у Балтійське море (Іст. СРСР, II, 1957, 13);
Війська з ходу пішли на штурм, настільки великим був їхній порив, бажання не дати ворогові укріпитись у Криму на зиму (Гончар, II, 1959, 402).
5. тільки док., заст. Підкріпитися (у 2 знач.).
Найшов Опрі́снок Йосип у торбині, Дає та й каже: — На, моя дитино, Поки що буде, укріпись(Шевч., II, 1963, 362).
Значення в інших словниках
- укріплюватися — укрі́плюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- укріплюватися — [укр’іпл'уватиес'а] -л'уйус'а, -л'уйеіс':а, -л'уйеіц':а, -л'уйуц':а Орфоепічний словник української мови
- укріплюватися — УКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і УКРІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., УКРІПИ́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. укріпля́ться; док. 1. Ставати міцнішим, стійкішим. Нарешті настала жадана зима. Вже напередодні укріпився морозець, скував землю і висушив вулиці (Ю. Словник української мови у 20 томах
- укріплюватися — -ююся, -юєшся і укріплятися, -яюся, -яєшся, недок., укріпитися, -плюся, -пишся; мн. укріпляться; док. 1》 Ставати міцнішим, стійкішим. 2》 Ставати здоровішим, сильнішим, витривалішим. 3》 Ставати упевненішим у чому-небудь. 4》 перев. док. Великий тлумачний словник сучасної мови