1. Словник української мови в 11 томах

умеблювання

УМЕБЛЮВА́ННЯ (ВМЕБЛЮВА́ННЯ), я, с.

1. Дія за знач. умеблюва́ти.

2. Меблі, якими обставлене приміщення.

Найняв [приїжджий] дві кімнати з умеблюванням для себе й своєї жінки (Коб., III, 1956, 343);

В кабінеті було прохолодно, приємно.. Умеблювання кабінету було просте, але вигідне (Гжицький, Вел. надії, 1963, 255);

Простий селянський стіл, ослін, піл, два триногих стільці — ото й все умеблювання більш ніж скромної резиденції кошового (Добр., Очак. розмир, 1965, 263).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умеблювання — умеблюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. умеблювання — УМЕБЛЮВА́ННЯ (ВМЕБЛЮВА́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. умеблюва́ти. Нині меблі з використанням металу застосовуються переважно для вмеблювання громадських будинків і установ (із журн.). 2. Меблі, якими обставлене приміщення. Словник української мови у 20 томах
  3. умеблювання — (вмеблювання), -я, с. 1》 Дія за знач. умеблювати. 2》 Меблі, якими обставлене приміщення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. умеблювання — МЕ́БЛІ (предмети обстановки квартири, кімнати тощо), УМЕБЛЮВА́ННЯ (ОМЕБЛЮВА́ННЯ), МЕ́БЛЯ розм., ПОСТАНО́ВА діал. До вечора вона по-своєму переставляла меблі, змінювала на свій смак обстановку кімнат (І. Микитенко); Кімната у квартирі Ріхарда Галле. Словник синонімів української мови