1. Словник української мови в 11 томах

урадити

УРА́ДИТИ (ВРА́ДИТИ), джу, диш, док., перех., неперех. і з інфін.

1. Дати пораду, допомагати радою.

Розпитувався, що йому робить? Ніхто нічого не врадив (Сл. Гр.).

2. Радячись, дійти до якого-небудь спільного рішення; домовитись, вирішити.

І так між собою урадили, щоб їхав він із дочкою під Ніжень до свого шуряка (П. Куліш, Вибр., 1969, 112);

[Теофіл (підходить до Руфіна):] Ти чув? Ми врадили одного [персня] дати єпископу… [Руфін:] А нас ви поспитали? (Л. Укр., II, 1951, 495).

3. перев. перех., розм. Допомогти, знайти вихід із скрутного становища; зарадити.

Занедужала дитинка, кричить, плаче. Горнила й сама плаче над нею, та нічого не врадить (Вовчок, І, 1955, 66).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урадити — ура́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. урадити — УРА́ДИТИ (ВРА́ДИТИ), джу, диш, док., що, з інфін. і без дод. 1. Дати пораду, допомагати радою. Розпитувався, що йому робить? Ніхто нічого не врадив (Сл. Б. Грінченка). 2. Радячись, дійти до якого-небудь спільного рішення; домовитись, вирішити. Словник української мови у 20 томах
  3. урадити — (врадити), -джу, -диш, док., перех., неперех. і з інфін. 1》 Дати пораду, допомагати радою. 2》 Радячись, дійти до якого-небудь спільного рішення; домовитись, вирішити. 3》 перев. перех., розм. Допомогти, знайти вихід із скрутного становища; зарадити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. урадити — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. урадити — Урадити, -джу, -диш гл. 1) Посовѣтовать. Роспитувався, що йому робить? Ніхто нічого не врадив. Рудч. Ск. II. 104. 2) Постановить на совѣтѣ, придти къ какому-нибудь рѣшенію. Радили, радили — нічого не врадять: нема війська. Рудч. Ск. II. 10. 3) Помочь. Словник української мови Грінченка