утішання
УТІША́ННЯ (ВТІША́ННЯ), я, с.
1. Дія за знач. утіша́ти.
Він знав: про що б не почав мову, все їй болітиме, бо все так чи інакше буде стосуватися Юрія.. Втішати? Але, здається, вона не з тих, що приймають втішання (Гончар, III, 1959, 217).
2. рідко. Забава, розвага.
Хоч я схаменувся тепера зовсім. Дурну тую гру покидаю.. Я з смертю в грудях гладіатора, грав, Що смерть удає для втішання (Л. Укр., IV, 1954, 103).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- утішання — утіша́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- утішання — УТІША́ННЯ (ВТІША́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. утіша́ти. Він знав: про що б не почав мову, все їй болітиме, бо все так чи інакше буде стосуватися Юрія .. Втішати? Але, здається, вона не з тих, що приймають втішання (О. Словник української мови у 20 томах
- утішання — (втішання), -я, с. 1》 Дія за знач. утішати. 2》 рідко. Забава, розвага. Великий тлумачний словник сучасної мови
- утішання — РОЗВА́ГА (те, що розвеселяє, розважає людину), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), РОЗРА́ДА, УТІША́ННЯ (ВТІША́ННЯ), ВИ́ГРАШКА, ПОТУ́ХА розм.; ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ПОТІ́ХА, І́ГРАШКА розм., РО́ЗРИВКА діал. Словник синонімів української мови