фалда
ФА́ЛДА, и, жін.
1. Трубкоподібна складка на одязі, портьєрах і т. ін.
Марія обтягувала на собі спідницю, поправляла рясні фалди (Нечуй-Левицький, II, 1956, 104);
Настя примірювала червону, як жар, матерію і бгала її в дрібненькі фалди (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 54);
За солдатською звичкою оправив [Іванов] гімнастерку, обсмикнув її фалди під пояс ззаду (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 232);
Здивувався [Яремченко], побачивши у фалдах портьєри голову з роговими окулярами на носі (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 81).
2. Боковий або нижній край чоловічого одягу з розрізом; пола.
Від шинелі хлястик відірвався і ззаду фалди бовталися (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 133);
На ньому зелений чиновницький мундир з довгими фалдами (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 244);
Біжу, скільки духу, шпичаки колють у ноги, я падаю, але встаю й ще прудкіше біжу. А батюшка, піднявши фалди, шпарить навздогін (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 31).
♦ Присісти фалди, зах. — не відриваючись працювати.
Оля була переконана, що «мала» не дістане ніде двадцять п’ять злотих і повинна буде через те присісти фалди (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 27).
3. геол., рідко. Складка на місцевості, у надрах землі тощо.
Було цікаво, наприклад, знати, що територія басейну колись була вкрита фалдами — кроквоподібними згинами на земній поверхні, залишками великих гір (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 126);
— Вона [руда] тягнеться в надрах підземними смугами, часом перериваючись або розходячись хвилястими фалдами вниз чи вгору (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 301).
Значення в інших словниках
- фалда — Фа́лда: — боковий або нижній край чоловічого одягу з розрізом; пола [51] Словник з творів Івана Франка
- фалда — фа́лда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фалда — (спідниці) зборка, складка, зморшка, брижа; (шинелі) пола. Словник синонімів Караванського
- фалда — Пола, брижа, див. складка Словник чужослів Павло Штепа
- фалда — ФА́ЛДА, и, ж. 1. Трубкоподібна складка на одязі, портьєрах і т. ін. Марія обтягувала на собі спідницю, поправляла рясні фалди (І. Нечуй-Левицький); Настя примірювала червону, як жар, матерію і бгала її в дрібненькі фалди (М. Словник української мови у 20 томах
- фалда — фа́лда крав. складка (на одязі)(м, ср, ст): На фартушку дрібні фалди, дрібні фалди. Нема, нема в світі правди (із пісні); Ховає брудну руку у фалди спідниці та йде назустріч чужому, бо пси не перестають гавкати (Вільде)||фалд ◊ присісти фа́лди сумлінно взятися до роботи, навчання (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- фалда — -и, ж. 1》 Трубкоподібна складка на одязі, портьєрах і т. ін. 2》 Боковий або нижній край чоловічого одягу з розрізом; пола. Присісти фалди зах. — не відриваючись працювати. 3》 геол., рідко. Складка на місцевості, у надрах землі тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фалда — ПОЛА́ (край кожної з половин одягу, що розгортаються спереду), ПРИПІ́Л, ПРИПОЛА розм., ОМЕ́Т заст., ЗАПО́ЛА діал.; ФА́ЛДА (у чоловічому одязі з розрізом). Заревли мотори. Поли майорової шинелі забилися у цьому вихорові (П. Словник синонімів української мови
- фалда — Фалда, -ди ж. 1) Складка. Желех. 2) Зарубка на концѣ песта къ сукновальнѣ. Мик. 481. см. хвалда. Словник української мови Грінченка