халепа

ХА́ЛЕ́ПА, и, ж. Яка-небудь несподівана, прикра подія; біда, нещастя, неприємність.

Тій бідній матері така халепа прийшла, що не зна, куди і метнутись (Кв.-Осн., II, 1956, 227);

Після жнив украдено знову пару добрих коней у Денисового кума Терешка Тонконоженка. Скоро Денис про халепу дочувся, зараз пішов до його (Гр., II, 1963, 247);

— Раджу вам від щирого серця, Євгене Вікторовичу: гоніть цього пройдисвіта геть, гоніть! Бо матимете з ним таку халепу… (Ле, Міжгір’я, 1953, 394);

Оце з місяць тому трапилася халепа з чоловіком. Возили дерево з лісу, і прибило його березою (Цюпа, Краяни, 1971, 67);

— А тут ще й радикуліт розгулявся — давня халепа. Стояти несила (Баш, Надія, 1960, 63);

// заст. Негода.

Ото яка халепа надворі, і носа з хати не вистромиш (Сл. Гр.).

♦ Ви́крутитися (ви́лізти, ви́братися і т. ін.) з ха́ле́пи; Збу́тися ха́ле́пи — позбутися якого-небудь горя, неприємностей.

Доктор зрозумів причину нападу. Переконався, що напасники не помилились щодо особи, але тепер зародилась.. надія викрутитись з халепи (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 221);

— Допоможи мені вилізти з цієї халепи, вік пам’ятатиму, ніколи не забуду… (Збан., Переджнив’я, 1960, 78);

— Ну, слава тобі господи, — з полегшенням зітхнув Дейнека, приголубивши сина: — одної халепи збулися… (Добр., Ол. солдатики, 1961, 22);

Часом вони потопали в снігових заметах.., часом же з великим напруженням ледве посувалися чистою кригою, згинаючись проти вітру. Кожного з них непокоїло, як удасться вибратись з цієї халепи (Трубл., Лахтак, 1953, 77);

Вско́чити в ха́ле́пу [по са́мі ву́ха] див. вска́кувати;

Завари́ти ха́лепу — розпочати неприємну, клопітливу справу, щось нерозв’язне.

— Чому ж мовчав? — промовив нарешті той самий Тур, що заварив усю халепу (Скл., Святослав, 1959, 67);

Зва́литься (наско́чить) ха́ле́па на кого — трапиться зненацька з ким-небудь нещастя, біда, неприємність.

Не при всякій біді плачуть. Буває, що звалиться на людину халепа, а вона ще й радіє. Мовляв, гірше могло бути (Збан., Курил. о-ви, 1963, 47);

Набира́тися (набра́тися) ха́ле́пи з ким — потрапляти в складне становище, зазнавати неприємностей через кого-небудь.

— І куди, думаю, такого молодого взяли? ..Наберемося, думаю, з ним халепи (Ле, Наливайко, 1957, 57);

Нароби́ти ха́ле́пи — наробити біди, неприємностей, клопоту.

[Бичок:] Ну, наробив я халепи, ускочив аж по самісінькі вуха! (Кроп., І , 1958, 488);

Потрапля́ти (потра́пити, попада́ти, попа́сти, попада́тися, попа́стися, встрява́ти, встря́ти і т. ін.) в ха́ле́пу — зазнавати неприємностей, біди.

Коли б ще він [журавлик] був слухняним і стриманим, а то ж він завжди всім цікавиться! щоразу потрапляє в якусь халепу (Ів., Ліс. казки, 1954, 133);

Відправившись до партизанів, Гуля заспокоював себе, гадав, що головне — це ввійти в довір’я і так збирати і передавати відомості, щоб не потрапити в якусь халепу (Петльов., Хотинці, 1949, 177);

Він ще не зрозумів достеменно, що наробив, але вже відчував, що попав у якусь халепу, з якої, може, не пощастить і вибратись (Панч, III, 1956, 352);

Од того дня перестала Явдоха Хіврю вчити.., їй самій часто казала: — Не буде з тебе нічого, бо дурна: й сама в халепу попалася, ..і мене підвела (Григ., Вибр., 1959, 100);

Головатий дуже побоювався, як би Уляна Григорівна через свою довірливість і м’якосердя не встряла в яку-небудь халепу з такими закупниками (Добр., Очак. розмир, 1965, 91);

Хай (неха́й) йому́ (їм, на ньо́го, на вас і т. ін.) ха́ле́па — те саме, що Хай (неха́й) йому (їм і т. ін.) біс! ( див. біс¹).

Пху! нехай на вас халепа! (Сл. Гр.);

Чини́ти ха́ле́пу кому — завдавати кому-небудь неприємностей, клопоту.

На превелику силу одному знайомому Мирного вдалося узяти рукопис з цензури і умовити, щоб авторові не чинили халепи (Коцюб., III, 1956, 215).