характерність
ХАРА́КТЕРНІСТЬ, ності, ж., розм. Властивість за знач. хара́ктерний.
Коли вже деякі кланяються перед батьком за його широку попівську гойність і благородність душі, то, певно, — ще більше матері за її характерність і працьовитість (Коб., III, 1956, 53).
ХАРАКТЕ́РНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. характе́рний.
Зарудний, Кравчина і його дружина Марія з «Поеми про море» О. Довженка надовго залишаються в серці глядачів саме завдяки їх надзвичайній характерності (Мист., 6, 1958, 8);
Глибокий ідейний зміст, народність і національна характерність, яскрава музична мова — ось риси, притаманні творчостї Бориса Миколайовича Лятошинського (Нар. тв. та етн., 5, 1967, 54);
У гопаку можна побачити рухи, характерні для метелиці, польки чи коломийки. Така калейдоскопічна строкатість рухів нівелює характерність танцю (Укр. нар. танці, 1969, 29).
Значення в інших словниках
- характерність — хара́ктерність іменник жіночого роду від: хара́ктерний розм. характе́рність іменник жіночого роду від: характе́рний Орфографічний словник української мови
- характерність — ХАРА́КТЕРНІСТЬ, ності, ж., розм. Властивість за знач. хара́ктерний. Коли вже деякі кланяються перед батьком за його широку попівську гойність і благородність душі, то, певно, – ще більше матері за її характерність і працьовитість (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
- характерність — -ності, ж. Властивість за знач. характерний. Великий тлумачний словник сучасної мови