1. Словник української мови в 11 томах

харчі

ХАРЧІ́, і́в, мн.

1. Те, що споживають, їдять і п’ють; їстівні припаси, їда.

В п’ятницю вдосвіта взяла Явдоха ціпок у руки та торбинку з харчами й подалась з людьми на прощу (Коцюб., I, 1955, 53);

Хлопець пішов у поле з харчами у вузлику та з серпом за поясом (Ле, Право.., 1957, 18);

Текля купувала хліб, м’ясо, овочі та інші харчі на цілий день (Смолич, II, 1958, 39);

// розм. Те саме, що корм.

— Верблюд, Вусте, не то що до Каховки, до самих Криничок може дійти не пивши.. І в харчах перебору нема — найгрубіший молочай їсть… (Гончар, Таврія, 1952, 233).

2. Те саме, що харчува́ння 1.

Бурлаки згодились з Бродовським по три карбованці на місяць на його харчах, і пішли до казарм (Н.-Лев., II, 1956, 208);

— Наймаю до осені. Харчі мої, а за гроші й не балакайте (Тют., Вир, 1964, 30);

Стара Хомашиха на поле винесла косарям кислого з щавлю борщу та, мабуть, ще торішніх вівсяників. На таких харчах косарі не довго тягатимуть коси (Чорн., Визвол. земля, 1959, 71).

♦ Посади́ти на казе́нні харчі́ див. посади́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. харчі — мн. (те, що їдять люди) продукти, розм. провізія. Словник синонімів Полюги
  2. харчі — харчі́ множинний іменник Орфографічний словник української мови
  3. харчі — ХАРЧІ, ХАРЧ – КОРМ Харчі, -їв, мн., рідше харч, -у, ч. і -і, ж. 1. Те, що споживають (їдять, п’ють) люди; їстівні припаси, їжа. 2. розм. Те саме, що корм. Корм, -у. їжа тварин. Літературне слововживання
  4. харчі — (необхідні засоби для життя, існування людини) хліб насущний (насушний); шматок хліба [насущного]; насущний шматок; кусок (кусень, кусник) хліба; хліб-сіль. – Люба мамочка!... Словник фразеологічних синонімів
  5. харчі — див. ХАРЧ, (консервовані) консерви; п! ХЛІБ-СІЛЬ, ХАРЧУВАННЯ. Словник синонімів Караванського
  6. харчі — див. їда Словник синонімів Вусика
  7. харчі — ХАРЧІ́, і́в, мн. 1. Те, що споживають, їдять і п'ють; їстівні припаси, їжа. В п'ятницю вдосвіта взяла Явдоха ціпок у руки та торбинку з харчами й подалась з людьми на прощу (М. Словник української мови у 20 томах
  8. харчі — -ів, мн. 1》 Те, що споживають, їдять і п'ють; їстівні припаси, їда. || розм. Те саме, що корм. 2》 Те саме, що харчування 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. харчі — на харча́х чиїх. На чийому-небудь утриманні, забезпеченні. — Од того часу я втратив заробітки, не спромігся купити другі коні та й зубожів і мусив оце найнятись за двадцять карбованців на місяць на своїх харчах у одного старого тутешнього пана (І. Фразеологічний словник української мови
  10. харчі — Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст. Словник синонімів української мови