харчі

Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст., Ї́ДЖЕННЯ діал. (перев. те, що їдять люди); ТРА́ПЕ́ЗА (у монастирі). Поспєлов з Істоміним взяли рушниці і пішли полювати, щоб внести приємний додаток до корабельної їжі (З. Тулуб); Сіно перетоптали за зиму, а з житньої соломи що за їда? Даємо коровам, так що ж з неї за користь (Григір Тютюнник); Пісок, пісок, Та колючки — пожива бідного верблюда (М. Шеремет); — Хліб та вода, ото єдиний мій поживок (І. Нечуй-Левицький); — Гой, козаченьку, пане ж мій, Який же буде покорм твій? — Будем їсти соломаху, Козацькую затираху (пісня); Тут їли рознії потрави, І все з полив'яних мисок (І. Котляревський); І знов довгі роки упертої праці, терплячої безупинної праці мурашки, що ледве здобуває собі злиденний споживок (З. Тулуб); Забігаю в хату торбинку з їством на пасовище прихопити (О. Ковінька); — Підем у привокзальний буфет, там я вчора бачив оливки, з Греції привезли. Треба ж і нам спробувати це аристократичне їдло (М. Стельмах); Корисна в городі з'їжа, он які гладкі відтіля вертаються (Панас Мирний); Сояшник пишний, нікчемний будяк, Все їй (бджолі) іде на пожитки (І. Манжура); Прийшов він раз обідать до Дем'яна, А у Дем'яна страва добрая була: І маслечко, і сало, і сметана (Л. Глібов); (Антон:) Дівчата, ставте на стіл, що там є їстівного (М. Кропивницький); Було, що в себе лиш і мали заживку — горня картоплі (С. Чорнобривець); За сидження нема їдження (М. Номис); — Умивайтесь, трапеза чекає на столі (І. Микитенко). — Пор. 1. стра́ва, харчі́.

СТРА́ВА (приготовлені для їди продукти харчування — варені, смажені, печені і т. ін.), НАЇ́ДОК, НАЇ́ДКИ, ПОТРА́ВА розм.; ПРИ́ВА́РОК (рідка гаряча страва); ВИТРЕБЕ́НЬКИ мн. розм. (приготовлена незвичайним способом страва). Знов молодиці понаставляли на стіл усякої страви.. знов десь набрались печені кури, гуси; знов принесли вареників у сметані та всяких пундиків (І. Нечуй-Левицький); — Ну, вечеряйте, а я вам зараз і гарячу страву принесу (А. Головко); — Немає на світі кращого наїдку, як вареники! — каже він (Панас Мирний); Столи аж гнуться під вагою Потрав розкішних, дорогих (М. Старицький); Попадає короп в юшку По сусідству до петрушки. Гості їли цей приварок і хвалили куховарок (М. Стельмах); Їли Буханчики пшеничні, білі, Кислиці, ягоди, коржі, І всякіразні витребеньки (І. Котляревський). — Пор. 1. ї́жа, харчі́.

ХАРЧІ́ (те, що їдять і п'ють; їстівні запаси), ХАРЧ ч. і ж., ПРОДУ́КТИ, ПРОДОВО́ЛЬСТВО, ПРИПА́СИ, ПРОВІ́ЗІЯ, ХЛІБ розм., ХЛІБ-СІ́ЛЬ розм.; ПРОВІА́НТ розм. (також заст. — запас продовольства для армії, експедиції і т. ін.). Олекса, що працював з Бронком у друкарні Філіпчука, кожної суботи їздив до батьків на село по харчі (Ірина Вільде); — Я ж бачу по очах, що вам хочеться їсти. У селі легше з харчем, ніж у місті. Пийте (молоко) (П. Автомонов); Яка харч, така й робота (прислів'я); В безхлібні часи можна було озолотитись на торгівлі продуктами, і Січкар перевершив усіх місцевих гендлярів (М. Стельмах); Тут були скупчені багаті склади продовольства і воєнного майна (М. Шеремет); Тимофій із жінкою сідають їсти; я теж витягаю свої припаси (Г. Хоткевич); Добуто з рюкзаків провізію і все, що належить до неї: пора! Настав час приступити до традиційної мисливської трапези (О. Гончар); — Я людям служу, громаді служу — так, за хліб, за спасибі... (Панас Мирний); (Горпина:) Для кумів я вже не пожалію хліба-солі (І. Нечуй-Левицький); Під'їжджали валки з амуніцією, з провіантом, польові кухні (М. Томчаній). — Пор. 1. ї́жа, стра́ва.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. харчі — мн. (те, що їдять люди) продукти, розм. провізія. Словник синонімів Полюги
  2. харчі — харчі́ множинний іменник Орфографічний словник української мови
  3. харчі — ХАРЧІ, ХАРЧ – КОРМ Харчі, -їв, мн., рідше харч, -у, ч. і -і, ж. 1. Те, що споживають (їдять, п’ють) люди; їстівні припаси, їжа. 2. розм. Те саме, що корм. Корм, -у. їжа тварин. Літературне слововживання
  4. харчі — (необхідні засоби для життя, існування людини) хліб насущний (насушний); шматок хліба [насущного]; насущний шматок; кусок (кусень, кусник) хліба; хліб-сіль. – Люба мамочка!... Словник фразеологічних синонімів
  5. харчі — див. ХАРЧ, (консервовані) консерви; п! ХЛІБ-СІЛЬ, ХАРЧУВАННЯ. Словник синонімів Караванського
  6. харчі — див. їда Словник синонімів Вусика
  7. харчі — ХАРЧІ́, і́в, мн. 1. Те, що споживають, їдять і п'ють; їстівні припаси, їжа. В п'ятницю вдосвіта взяла Явдоха ціпок у руки та торбинку з харчами й подалась з людьми на прощу (М. Словник української мови у 20 томах
  8. харчі — -ів, мн. 1》 Те, що споживають, їдять і п'ють; їстівні припаси, їда. || розм. Те саме, що корм. 2》 Те саме, що харчування 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. харчі — на харча́х чиїх. На чийому-небудь утриманні, забезпеченні. — Од того часу я втратив заробітки, не спромігся купити другі коні та й зубожів і мусив оце найнятись за двадцять карбованців на місяць на своїх харчах у одного старого тутешнього пана (І. Фразеологічний словник української мови
  10. харчі — ХАРЧІ́, і́в, мн. 1. Те, що споживають, їдять і п’ють; їстівні припаси, їда. В п’ятницю вдосвіта взяла Явдоха ціпок у руки та торбинку з харчами й подалась з людьми на прощу (Коцюб. Словник української мови в 11 томах