хижо
ХИ́ЖО, присл. Як це властиво хижакові, хижакам.
Із ташанських очеретів виходить вовча зграя, хижо винюхує сніжок.., всідається навколо ополонок, і зимовими зорями довго світяться в темній воді вовчі очі (Тют., Вир, 1964, 506);
Хижо і пильно [татари] оглянули степ (Тулуб, Людолови, І, 1957, 135);
// Злісно, люто.
Мати йому: — А в школу як? — Прокіп так хижо — А , в школу… грамоти тобі!.. в пани сина!..— А хоч би й у пани? — Щоб і нога в школі!.. щоб і нога не була! — кричить (Тесл., З книги життя, 1949, 39);
Засовалась Галя на місці; очі знову засвітили хижо; лице затіпалось (Мирний, І, 1949, 343);
Глоба тільки посміхнувся хижо: — Я плюю на твою заборону! (Ряб., Золототисячник, 1948, 66);
*Образно. На будівництво почали прибувати екскаватори з великими залізними ковшами, вони хижо вгризалися в кам’яне лігво ріки (Голов., Тополя.., 1965, 55);
Ніч бреде по узліссю — у ярах заляга. Місяць хижо поблискує, мов кривий ятаган (Б. Ол., На лінії.., 1972, 83).
Значення в інших словниках
- хижо — хи́жо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- хижо — ХИ́ЖО, присл. Як це властиво хижакові, хижакам. Із ташанських очеретів виходить вовча зграя, хижо винюхує сніжок.., всідається навколо ополонок, і зимовими зорями довго світяться в темній воді вовчі очі (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах
- хижо — присл. Як це властиво хижакові, хижакам. || Злісно, люто. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хижо — ЛЮ́ТО (дуже обурливо, з великим гнівом, із злістю), ЖОРСТО́КО, ХИ́ЖО, ЗЛІ́СНО, ПО-ВА́РВАРСЬКОМУ, ПО-ЗВІ́РСЬКОМУ, ПО-ЗВІРЯ́ЧОМУ, ПО-ВО́ВЧОМУ, З ЗАПЕ́КЛІСТЮ, Я́РО. Стадницький.. люто б'є ногами коня і повертає на шлях (М. Словник синонімів української мови
- хижо — Хи́жо, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хижо — Хижо нар. Хищно. Поглядали на Лесю так хижо, як вовки на ягницю. К. ЧР. 90. Словник української мови Грінченка