хижо
ЛЮ́ТО (дуже обурливо, з великим гнівом, із злістю), ЖОРСТО́КО, ХИ́ЖО, ЗЛІ́СНО, ПО-ВА́РВАРСЬКОМУ, ПО-ЗВІ́РСЬКОМУ, ПО-ЗВІРЯ́ЧОМУ, ПО-ВО́ВЧОМУ, З ЗАПЕ́КЛІСТЮ, Я́РО. Стадницький.. люто б'є ногами коня і повертає на шлях (М. Стельмах); Дарка говорила не дуже-то привітно, але все ж не так понуро та жорстоко, як недавно до Зоні (Леся Українка); Вона потрапила в пастку, хижо й підступно підготовлену ворогом пастку (Ю. Бедзик); Він зупинився на дорозі і злісно погрозив кулаком на село (М. Стельмах); Наполеон зайняв Смоленськ, по-варварському спалив його і продовжував свій похід на Москву (з підручника); Як пройдете ви через місток, буде село Сеньків. Сильно дуже, по-звірячому зруйнували його гітлерівці... (Остап Вишня); — Повтори мені, що ти сказав? — Денис по-вовчому глянув на батька. — Сказав, що виключили... (М. Ю. Тарновський); Вовк .. кілька разів сердито, з запеклістю клацнув на Остапа зубами, крутнувсь і щез у комишах (М. Коцюбинський); Мокрина яро й якось дико блискала карими очима (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- хижо — хи́жо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- хижо — ХИ́ЖО, присл. Як це властиво хижакові, хижакам. Із ташанських очеретів виходить вовча зграя, хижо винюхує сніжок.., всідається навколо ополонок, і зимовими зорями довго світяться в темній воді вовчі очі (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах
- хижо — присл. Як це властиво хижакові, хижакам. || Злісно, люто. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хижо — Хи́жо, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хижо — ХИ́ЖО, присл. Як це властиво хижакові, хижакам. Із ташанських очеретів виходить вовча зграя, хижо винюхує сніжок.., всідається навколо ополонок, і зимовими зорями довго світяться в темній воді вовчі очі (Тют. Словник української мови в 11 томах
- хижо — Хижо нар. Хищно. Поглядали на Лесю так хижо, як вовки на ягницю. К. ЧР. 90. Словник української мови Грінченка