хліб

ХЛІБ, а, ч.

1. Харчовий продукт, що випікається з борошна.

Хліб усьому голова (Укр.. присл.., 1955, 103);

Їдеш на день, а хліба бери на тиждень (Укр.. присл.., 1963, 285);

— Тепер він вже старий, вже не держить посесії; поставив собі дім на графській землі в містечку, платить за грунт чинш і живе собі та хліб жує без роботи (Н.-Лев., VII, 1966, 280);

Той чорний разовий хліб, який так гарно по-сільськи пахне. Він мені близький, наче дитина, що зросла на моїх очах (Коцюб., II, 1955, 230);

Кричить прикажчик нам мордатий: «Косіть, косіть!» А хліб глевкий у животі,— немов цеглини… І сонце так повільно лине в безодні неба огняній (Сос., II, 1958, 400);

*У порівн. — Хай тобі, дитинко, буде все і з землі, і з води, і з роси, щоб ти був, мов золото, ясний, наче весна, красний, мов хліб, добрий,— аж застогнала стара Чайчиха, крізь прийдешні роки розгадуючи і не знати в кого вимолюючи долю для онука (Стельмах, І, 1962, 6);

// перен. Основний життєво необхідний харчовий продукт.

Картопля — половина хліба (Укр.. присл.., 1963, 63);

// Виріб з борошна певної форми (паляниця, буханець, коровай тощо); хлібина.

На столі лежав ясний да високий хліб (П. Куліш, Вибр., 1969, 61);

Ціла купа людей увалила в двір. В одного з-за пазухи виглядав крайок паперу; в другого на грудях наче горб виріс, то оддимався цілий хліб, узятий з дому на цілий день… (Мирний, І, 1949, 252);

Назустріч вийшли з квітами дівчата, І виступили повагом три діди, Три чисті білі хліби несучи З дрібками солі (Рильський, III, 1961, 106);

// Тісто, приготовлене для випікання таких виробів.

«Хоч би півні скоріше кричали — устала б та хліб завдала»,— думаю (Мирний, І, 1954, 79);

Стала хліб місити, піч затопила, в хаті убрала,— так мені любо! (Барв., Опов.., 1902, 80);

«Лободу дехто в хліб підмішує!..» (Головко, II, 1957, 511);

// Ковбасний виріб у вигляді хлібини.

Бі́лий хліб див. бі́лий.

♦ Води́ти хліб і сіль див. води́ти;

Дурне́ са́ло без хлі́ба див. са́ло;

Жи́ти на сухо́му хлі́бі див. сухи́й;

Жи́ти не хлі́бом єди́ним (одни́м), книжн. — мати духовні інтереси.

Не дав і поїсти хлопцеві гаразд. Аж розсердилась Мотузчиха, а Якимові сміх: — Не хлібом єдиним жив буде чоловік, тітко Марино (Головко, II, 1957, 182);

Заміня́ти [святи́й] хліб див. заміня́ти²;

Зустріча́ти хлі́бом і сі́ллю — за старовинним українським звичаєм підносити паляницю та сіль на знак великої поваги до того, кого зустрічають, під час урочистих церемоній або на весіллі при зустрічі молодих.

З хати виходили батько й мати, зустрічали молодих хлібом і сіллю, вели в хату (Весілля, І, 1970, 28);

Ї́сти сухи́й хліб див. сухи́й;

Ні скори́нки хлі́ба див. скори́нка;

Обміни́ти (обміня́ти) хліб див. обмі́нювати;

Перебива́тися з хлі́ба на во́ду див. перебива́тися;

Перебива́тися з хлі́ба на квас — те саме, що Перебива́тися з хлі́ба на во́ду ( див. перебива́тися).

Жив я в часи мого студентства, як водиться, на краю міста і, як і більшість моїх товаришів, перебивався з хліба на квас (Хотк., І, 1966, 145);

Єпископ тікав без пастви, а отаман без війська. Тиняючись якийсь час по гітлерівських задвірках, вони чекали, поки гестапо вирішить їх долю, і перебивалися, як то кажуть, з хліба на квас (Мельн., Поріддя.., 1959, 47);

Перехо́дити (перейти́) з хлі́бом [і сі́ллю] див. перехо́дити;

Поверта́ти (поверну́ти) хліб див. поверта́ти¹;

Подя́кувати за хліб і (, за) сіль:

а) висловити подяку за пригощання, гостинність.

Гості, повечерявши всмак, не довго сиділи: подякували Супрунові та козачкам за хліб, за сіль, забрали свої драні свити і пішли вкупі з Супруном в клуню спати (Н.-Лев., VII, 1966, 133);

б) висловити подяку за піклування, турботу, утримання, опіку тощо.

У наймах сяк собі, то так Придбав, сірома, грошенят, ..Подякував за хліб і сіль І за науку добрим людям (Шевч., II, 1963, 269);

— Подякую йому [отаманові] за хліб, за сіль, наглежу [нагляджу] де хуторок красний да й поклонюсь тоді твоєму батькові… Тільки люби мене вірно, моя дівчино! (Вовчок, І, 1955, 91);

Про́симо хлі́ба та со́лі одві́дати — те саме, що Про́симо хлі́ба-со́лі одвіда́ти ( див. хліб-сіль); Роби́ти хліб див. роби́ти;

Садови́ти (посади́ти) на хліб та (і) [на] во́ду — карати кого-небудь, даючи тільки хліб і воду; ув’язнювати.

Чи не посадили Вас до цюпи з ласки д. Губчака. На хліб і воду, на покуту за редакторські гріхи (Коцюб., III, 1956, 280);

Сиді́ти без хлі́ба див. сиді́ти;

Спаси́бі за хліб, за сіль (за хліб і сіль) — уживається як традиційне вираження подяки за пригощання, гостинність.

Після вечері катеринославець, підвівшись із-за столу, став дякувати хазяйці. — Спасибі за хліб, за сіль,— промовив він зі щирою, проникливою теплотою в голосі (Гончар, II, 1959, 160);

Сухи́й хліб див. сухи́й;

Точи́ти хліб див. точи́ти¹;

Хлі́ба ні скори́ни див. скори́на;

Хліб та (і) сіль! — те саме, що Хліб-сіль¹ ( див. хліб-сіль).

— Добридень,— скаже,— хліб та сіль! Здоровенькі були з весіллям, свату!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 126);

— Хліб та сіль! — привітався Шмалько. — Їмо, та свій, а ти трохи постій, може, й так ситий будеш,— відповів отаман, плечистий, вилицюватий, з привітною усмішкою (Добр., Очак. розмир, 1965, 63);

Хлі́бом не году́й див. годува́ти;

Цура́тися (поцура́тися) хлі́ба [й со́лі]; Відцура́тися (одцура́тися) [від] хлі́ба [й со́лі] — те саме, що Цура́тися (поцура́тися) хлі́ба-со́лі ( див. хліб-сіль).

Що язики! Не вимовчать ніколи, А добрі пироги — Не вороги: Не слід цураться хліба й соли [солі] (Гл., Вибр., 1951, 143);

Чо́рний хліб див. чо́рний.

2. тільки одн. Зерно, з якого виготовляють борошно.

— А що, стара, будемо робить?..— Змолотимо та продамо половину хліба (Н.-Лев., II, 1956, 182);

Дід брав за літо по п’ятаку од вівці. Шага давав на Чіпку та Грицька, та ще хліба мішків п’ять (Мирний, І, 1949, 154);

Швидше й швидше летять ешелони, хліб, і вугіль, і нафту везуть… (Сос., І, 1957, 493);

Сніг — багатство полів; пухкий сніг — поганий провідник тепла і тому добре захищає озимину від вимерзання.. Тому в народі кажуть: сніг на полях — хліб у засіках (Наука.., 12, 1964, 38).

П’я́ний (п’янки́й) хліб див. пя́ний.

3. перев. мн. хліба́, хліби́, і́в. Зернові культури (жито, пшениця і т. ін.) на пні.

Хліби зійшли, Радіють люде, бога просять… (Шевч., II, 1963, 30);

Стара Маруся послала Лукину жати хліб за сніп на поліському лану (Н.-Лев., III, 1956, 340);

Хліба квітували, і легкий вітер погойдувався над ними золотавим димком (Кучер, Полтавка, 1950, 102);

Польова доріжка стелилася між високими хлібами (Гончар, III, 1959, 17);

// перев. одн. Необмолочені зернові.

На річ таку Собаці Кінь сказав: —..Коли б я не хотів у полі працювати, Коли б я хліба не возив, То що б стеріг тоді кудлатий І що б він їв? (Гл., Вибр., 1951, 68);

— Нащо-то в тебе хліб гниє, в стіжках? — раз питає його Лушня.— Продай його (Мирний, І, 1949, 266);

// перев. одн. Урожай зернових.

Моя мати між двома хлібами вмерла: одного не дочекала, а другий уже минувся (Укр.. присл.., 1963, 61);

— Ти б, чоловіче,— рає Лободиха,— пішов до Варениченка; може б він позичив до нового хліба? (Мирний, І, 1949, 374);

Народ робив на панів панщину і стогнав у неволі. Десяту частку з хліба, з пасік і з усього свого добра селяни оддавали своїм панам (Н.-Лев., VII, 1966, 23);

Бувало, так повіриш, що все переміниться в житті, що і земельки прибавиться, і переднівки минуться, і хліб за хліб зайде, а розвіється туман сподіванок і побачиш: полями твоїх років проїжджає не святий Юрій, а панський лановий з канчуком… (Стельмах, І, 1962, 292).

♦ Вели́кий хліб — високий урожай зернових.

Високий урожай, великий хліб країни… До творення цього всенародного багатства найбільш причетні правофлангові п’ятирічки, чий особистий вклад сил, енергії, знань робить ниву рік у рік щедрішою (Рад. Укр., 11.XII 1973, 2).

4. перев. одн., перен., розм. Засоби до існування; заробіток.

— Ось служив, служив, та тільки того, що на мені… Час, мабуть, про хліб подумати (Мирний, І, 1949, 169);

— Не рубайте мені виноградники… я бідний, в мене діти дрібненькі… це ж хліб мій увесь… (Коцюб., І, 1955, 216);

Коли людина має цікаву роботу,.. коли вона не має побоювань про завтрашній хліб, фізично здорова..,— тоді вона ясними очима дивиться на світ (Коцюба, Нові береги, 1959, 126);

Ротмістр непогано почував себе на ситих старшинських хлібах (Добр., Очак. розмир, 1965, 92);

Найстарший Гриців син Михась уже десять років був на своєму батрацькому хлібі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 15).

♦ Бу́ти на ласка́вім хлі́бі див. ласка́вий;

Відбива́ти (відби́ти, відбира́ти, відібра́ти, рідко перебива́ти, переби́ти і т. ін.) хліб чий, у кого, рідко кому — перехоплювати чий-небудь заробіток, займати призначене комусь місце роботи, чиюсь посаду.

[Галя:] Я, каже, вивчу, як слід, якого хлопця, а він мені буде хліб одбивати… (Мирний, V, 1955, 147);

Козаков, ревниво заздрячи танкістам, був однак щиро задоволений з того, що вони так прудко пішли вперед.— Хоч і відбивають наш «хліб», але ж зате в Прагу встигнуть,— втішав він своїх «вовків».— Не дадуть братанам задихнутись! (Гончар, III, 1959, 433);

— На кого ж ви вчились? — Теж на вчителя! Мало не перебив ваш хліб,— білозубо засміявся Марко (Стельмах, Правда.., 1961, 131);

Даре́мно (да́ром, ду́рно, зада́рма і т. ін.) ї́сти хліб — те саме, що Хліб перево́дити [даре́мно, дарма́ і т. ін.] ( див. перево́дити).

— Чого це ти, о. Хведор, взявся на своїх дочок? Вони ж дурно не їдять в тебе хліба, — вони коло всього, а твоя матушка тільки порядкує (Н.-Лев., І, 1956, 121);

Ференц намагався у всьому допомагати бійцям, бо не хотів задарма їсти їхній хліб (Гончар, III, 1959, 229);

Да́ти хліб у ру́ки кому — дати кому-небудь можливість матеріально себе забезпечувати.

— Через тиждень почнуться курси трактористів. Відпусти свого Петра на ці курси. Даси йому хороший хліб у руки, добру роботу (Томч., Жменяки, 1964, 315);

Є хліб і до хлі́ба — є що їсти й пити.

— Все в мене поки що є: і хліб і до хліба (Гончар, Циклон, 1970, 60);

Заробля́ти [на] хліб (шмато́к хлі́ба); Добува́ти хліб (хлі́ба) — добувати засоби до існування.

Хто що знає, тим і хліб заробляє (Укр.. присл.., 1963, 92);

— Вигадали машинами молотити.. на те тільки, щоб бідному чоловікові не дати заробити шматка хліба (Мирний, IV, 1955, 249);

— Ті вчать, бо вони не мають поля. Вони цим на хліб собі заробляють. А в тебе поле, в тебе господарство!.. А ти ні про що не дбаєш, тільки про книжки та про молитви (Н.-Лев., VI, 1966, 392);

Тим часом потреба заробляти на шматок хліба забирає у мене ввесь час і сили (Коцюб., III, 1956, 282);

Важко було Лисичці хліба добувати (Фр., IV, 1950, 79);

Зво́дити (зве́сти) з хлі́ба див. зво́дити;

Іти́ за про́шеним хлі́бом (на про́шеному хлі́бі) див. про́шений;

Іти́ (піти́) на свій хліб (свого́ хлі́ба шука́ти) — починати жити на власний заробіток.

Треба було й йому, скінчивши школу, злазити з батьківської шиї,— свого хліба шукати (Мирний, III, 1954, 185);

Батько з сімнадцятирічного зросту пішов на свій хліб (Збірник про Кроп., 1955, 6);

З дитячих літ, залишившись круглим сиротою, уже на свій хліб пішов. Найми — по хуторах за пастуха, потім у коваля підручним, потім — ішли на заробітки люди і він з ними подався в світи… (Головко, II, 1957, 213);

І то хліб — уживається для вираження згоди з чим-небудь незначним за браком чогось більшого.

— Стрілки треба розчистити.— От чорт, успів уже придивитися,— скочив Карпо з брички.— Циганом би тобі бути.— І то хліб (Стельмах, II, 1962, 367);

Ї́сти хліб — мати необхідні засоби до існування.

Перестав [п’яниця] пити, купив левадку, постановив вітряк і довіку їв хліб (Кв.-Осн., II, 1956, 229);

Кава́лок хлі́ба, рідко — те саме, що Шмато́к хлі́ба ( див. шмато́к).

— Ото, господи… їдні родяться у щасті, є що їсти, є в що вдягнутися, і горя не знають, а другі… отак марно гинуть… Ані хати, ані хліба кавалка (Коцюб., І, 1955, 454);

Кусо́к (ку́сень, ку́сник) хлі́ба див. кусо́к, ку́сень, ку́сник; Ласка́вий хліб див. ласка́вий;

Легки́й хліб; Легкі́ хліба́:

а) заробіток без важкої праці.

Андрій знов не нанявся. Отак щороку. Легкого хліба шукає (Коцюб., II, 1955, 13);

Якось зупинився біля Хоми другий циган, не коваль, а баришник. Мабуть, підговорив Хому їхати далі, легкого хліба шукати, бо на ранок шатра на леваді вже не було (С. Ол., З книги життя, 1968, 35);

Вже минуло багато часу, як Чучупаки розпродали свій маєток і від’їхали на легкі хліба до Америки (Чорн., Пісні.., 1958, 13);

б) нескладна робота, справа.

— Сідай на готове та дивись не відпусти гайку,— повчав Сагайда Маркевича, передаючи йому взвод.— З такими гренадерами тобі й море до пупа. А я не женуся за легким хлібом, піду на 1-й [взвод], до молодих громадян…— Я теж не шукаю собі легкого хліба,— ображено зауважив на це Маркевич (Гончар, III, 1959, 389);

Ле́жаний хліб див. ле́жаний;

Лежа́чий хліб див. лежа́чий;

На хліб перепада́є (перепаде́) — є, буде якийсь мізерний заробіток.

— Піду до кого або хто покличе [попрати] — може, хоч на хліб перепаде! (Мирний, IV, 1955, 287);

Перейти́ на легки́й хліб див. перехо́дити;

Піти́ на легки́й хліб (легкі́ хліба́) див. піти́;

Позво́дити з хлі́ба див. позво́дити;

Покуштува́ти хлі́ба див. покуштува́ти;

Про́ханий хліб див. про́ханий;

Про́шений хліб див. про́шений;

Пусти́тися на легки́й хліб — те саме, що Перейти́ на ле́гкий хліб ( див. перехо́дити).

Ви не думайте, що я.. так собі, що з легким серцем па легкий хліб пустилася! (Фр., III, 1950, 96);

Скуштува́ти хлі́ба якого, чийого: а) пожити певний час так, як хто-небудь.

Що ж до 15-літнього пробування Драгоманова «в чарівній Женеві», то нехай би «старий» перше, ніж говорити про тії «чари», скуштував би сам емігрантського хліба (Л. Укр., VIII, 1965, 208);

б) те саме, що Покуштува́ти хлі́ба ( див. покуштува́ти); Тяжки́й хліб див. тяжки́й;

Хліб насу́щний (насу́шний) див. насу́щний;

Хліб перево́дити [даре́мно, дарма́ і т. ін.] див. перево́дити;

Шмато́к хлі́ба [насу́щного] див. шмато́к.

5. перен., розм. Харчі, їжа.

Чий хліб їси, під того й дудочку скачи! (Укр.. присл.., 1963, 88);

Дід знову забалакав: — ..Я людям служу, громаді служу — так, за хліб, за спасибі… от що! (Мирний, І, 1949, 158);

// Утримання, забезпечення кого-небудь.

Батьків хліб не навчить (Номис, 1864, № 10777);

Хто служить з ласки, тому стає хріном хліб панський (Укр.. присл..,. 1963, 85);

Піти до зятя на друге село не хотілось, бо зять — чужа людина, а чужий хліб гіркий (Коцюб., І, 1955, 41);

// чого. Що-небудь основне, найнеобхідніше для функціонування, існування і т. ін. чого-небудь; основа.

Вугілля — це справжній хліб промисловості, без цього хліба промисловість стоїть.. (Ленін, 40, 1974, 276);

Цеглу часто називають хлібом новобудов (Веч. Київ, 29.XI 1973, 1).

♦ Бу́ти (жи́ти) на хліба́х чиїх (на хлі́бі чийому); Ї́сти хліб чий; Сиді́ти на хлі́бі чийому — жити за чийсь рахунок, бути на чийомусь утриманні.

— Я краще кози доїтиму.., а не буду їсти його хліба! (Коцюб., І, 1955, 36);

Санаторці жили на хлібах Якима Івановича Потопальського мов у бога за дверима (Збан., Сеспель, 1961, 95);

— Йди з мого достатку, ..як ті розумники, що скаламутили тобі мізки і які тебе в Сибір на поселення запроторять. Тоді вже можеш плювати на мене, а тепер, поки на моєму хлібі сидиш,— зась? (Стельмах, І, 1962, 108);

Діли́ти (розділя́ти) хліб [і сіль] — те саме, що Діли́ти (розділи́ти) хліб-сіль ( див. хліб-сіль).

Вона ділила з ним твердий вигнання хліб (Л. Укр., І, 1951, 175);

В думках перебирає [Мірошниченко] тривожні години, коли він з партизанського лісу навідувався до Бондарів і ті без нарікання ділили з ним у темряві хліб і сіль, сподіваючися на кращі часи (Стельмах, II, 1962, 25);

Ду́рно хліб ї́сти див. ї́сти;

З’ї́сти хлі́ба див. зїда́ти;

Зна́ти (дізнава́тися, дізна́тися), почо́му (почі́м) хліб і сіль — зазнавати труднощів, важких випробувань.

— Та знаю, почому хліб і сіль (Стельмах, І, 1962, 49);

І хоч він не так багато прожив на світі, а встиг дізнатися, почім хліб і сіль (Чорн., Красиві люди, 1961, ,8);

Ї́сти чужи́й хліб див. ї́сти;

Казе́нні хліби́ (хліба́) ї́сти; Казе́нний хліб ї́сти, заст., ірон. — сидіти у в’язниці.

Довго мене держали там [у тюрмі]; цілий рік я казенний хліб їла (Мирний, І, 1954, 95);

Посади́ти на казе́нні хліба́ див. посади́ти.