хліб

ХЛІБ (зерно хлібних злаків), ПАШНЯ́, ПАШНИ́ЦЯ, ЗБІ́ЖЖЯ. — Змолотимо та продамо половину хліба (І. Нечуй-Левицький); Мішок пашні; Пашницею засіймо скрізь поля (П. Грабовський); Повна комора збіжжя.

ХЛІБ перев. мн. ХЛІБА́, ХЛІБИ́ (жито, пшениця, ячмінь, овес на пні, у стеблі), ХЛІ́БНІ ЗЛА́КИ, ПАШНЯ́, ПАШНИ́ЦЯ, ЗБІ́ЖЖЯ, КОЛОСОВІ́ КУЛЬТУ́РИ (ЗЕРНОВІ́ КУЛЬТУ́РИ). Таке роздолля! Куди не глянь, як море, хлюпаються хліба (А. Головко); Щедра тут земля, щедре південне сонце, під промінням якого дозрівають злаки (І. Цюпа); У пору жнив наспіє час пашні Хвилясті кучері на ниві положити (М. Зеров); Хлібні поля — жито, пшениця і всяка пашниця — тяглися обабіч дороги (Г. Коцюба); Безкраї лани зеленого збіжжя, що саме красувались в той час, дрімали серед тихої ночі (М. Коцюбинський).

ПЕРЕ́ПІЧКА (корж з кислого тіста, спечений на сковороді), ПЛЕСКА́Ч діал., ПІДПА́ЛОК діал. З останнього борошна спекла (Горпина) дві перепічки (Б. Грінченко); Миколка жадібно п'є з глечика молоко, гризе сухий плескач (Н. Рибак); Микола сьорбає густий борщ, заїдає свіжим підпалком (В. Кучер). — Пор. 2. хліб.

ХАРЧІ́ (те, що їдять і п'ють; їстівні запаси), ХАРЧ ч. і ж., ПРОДУ́КТИ, ПРОДОВО́ЛЬСТВО, ПРИПА́СИ, ПРОВІ́ЗІЯ, ХЛІБ розм., ХЛІБ-СІ́ЛЬ розм.; ПРОВІА́НТ розм. (також заст. — запас продовольства для армії, експедиції і т. ін.). Олекса, що працював з Бронком у друкарні Філіпчука, кожної суботи їздив до батьків на село по харчі (Ірина Вільде); — Я ж бачу по очах, що вам хочеться їсти. У селі легше з харчем, ніж у місті. Пийте (молоко) (П. Автомонов); Яка харч, така й робота (прислів'я); В безхлібні часи можна було озолотитись на торгівлі продуктами, і Січкар перевершив усіх місцевих гендлярів (М. Стельмах); Тут були скупчені багаті склади продовольства і воєнного майна (М. Шеремет); Тимофій із жінкою сідають їсти; я теж витягаю свої припаси (Г. Хоткевич); Добуто з рюкзаків провізію і все, що належить до неї: пора! Настав час приступити до традиційної мисливської трапези (О. Гончар); — Я людям служу, громаді служу — так, за хліб, за спасибі... (Панас Мирний); (Горпина:) Для кумів я вже не пожалію хліба-солі (І. Нечуй-Левицький); Під'їжджали валки з амуніцією, з провіантом, польові кухні (М. Томчаній). — Пор. 1. ї́жа, стра́ва.

ХЛІБ (харчовий продукт, що випікається з борошна), НАСУ́ЩНИК (НАСУ́ШНИК) розм., ПА́ПА дит. заст., ПА́ПКА дит. заст. Був білий той хліб не у нас, а для нас — Черствого насущника скиба (Л. Первомайський); Коте волохатий, Та ходи до хати Дитиноньку колихати. Дамо тобі папи у твої лапи (пісня); То їй вчувалася своя голодна печія, то синів безпомічний викрик: — Мамочко, їсти хочу! Мамочко, папки! (Панас Мирний).

ХЛІБ (випечений з тіста виріб певної форми), ХЛІБИ́НА, БУХА́Н розм., БУХАНЕ́ЦЬ розм., БУХА́НКА розм.; ПАЛЯНИ́ЦЯ (з білого борошна); КОРОВА́Й (святковий білий з різними прикрасами з тіста); КНИШ (білий, перев. із загорнутими всередину краями, змазаний салом або олією); ЖИТНЯ́К (з житнього борошна); РЕ́ПАНЕЦЬ діал. (той, що репнув при випіканні); ОЩИ́ПОК діал. (прісний). Манашка зі своєю Сурою студять холодці, печуть хліби (Г. Хоткевич); Мати дістала з полиці хлібину (А. Головко); Очевидно, всі побували в селі за гайком: про це свідчить бухан хліба, цибуля (В. Еллан); Тепер у чемодані лежить п'ять буханців чорного хліба (Є. Гуцало); На столі під саморобним з червоними розводами настільником лежить буханка хліба (М. Стельмах); Молодиці й старі діди-хлібники легко вергали в піч, у другу, в третю — книші та паляниці для козацтва (О. Ільченко); — Весілля першого дня — ото тільки весілля! І небагато п'ють і молода сидить на посаді з дружками, і дружки співають, і на столі гільце та коровай (І. Нечуй-Левицький); Умочала (Оксана) руки в воду, перед тим як лопатою посадити в піч, на розгорнутих долонях повипліскувала круглі житняки (М. Рудь); Він згадує про вівсяний ощипок, бульбу і пісний сир, що бувають взимі всею його стравою (І. Франко). — Пор. пере́пічка.

ХЛІБ перев. мн. ХЛІБА́, ХЛІБИ́ (жито, пшениця, ячмінь, овес на пні, у стеблі), ХЛІ́БНІ ЗЛА́КИ, ПАШНЯ́, ПАШНИ́ЦЯ, ЗБІ́ЖЖЯ, КОЛОСОВІ́ КУЛЬТУ́РИ (ЗЕРНОВІ́ КУЛЬТУ́РИ). Таке роздолля! Куди не глянь, як море, хлюпаються хліба (А. Головко); Щедра тут земля, щедре південне сонце, під промінням якого дозрівають злаки (І. Цюпа); У пору жнив наспіє час пашні Хвилясті кучері на ниві положити (М. Зеров); Хлібні поля — жито, пшениця і всяка пашниця — тяглися обабіч дороги (Г. Коцюба); Безкраї лани зеленого збіжжя, що саме красувались в той час, дрімали серед тихої ночі (М. Коцюбинський).