хрускотіти

ХРУСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до хрусті́ти.

Холоднуватий пісок всмоктував ноги і злегка хрускотів, наче зашерхла калюжа (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 50);

Під шинами автобуса хрускотіла скута приморозком асфальтова дорога (Грим., Незакінч. роман, 1962, 94);

Електрична лампочка освітила чепурно прибрану кімнату. Пахло татарським зіллям, що хрускотіло під ногами (Панч, На калин. мості, 1965, 240);

Зілля приємно хрускотіло під ногами і пахло солодким вітром з молодого лугу (Кучер, Пов. і опов., 1949, 70);

Михай умощується на своєму королівському кріслі, витягає ноги в зашнурованих до колін крагах, хрускотить пальцями (Чаб., Балкан. весна, 1960, 277).

Хрускоті́ти на зуба́х — те саме, що Хрумті́ти на зуба́х ( див. хрумті́ти).

Курява, що увесь день хмарою стояла над улицями, густа й їдка, різала очі, налазила в ніс, хрускотіла на зубах (Вас., II, 1959, 150).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрускотіти — хрускоті́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хрускотіти — Хрупотіти, хрупостіти, хрускати; (на зубах) ХРУМТІТИ; (- кості) тріщати; хрустіти. Словник синонімів Караванського
  3. хрускотіти — див. хрупати Словник синонімів Вусика
  4. хрускотіти — ХРУСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до хрусті́ти. Які добрі вареники! Та ще й хрускотять, мов з кісточками (П. Чубинський); Холоднуватий пісок всмоктував ноги і злегка хрускотів, наче зашерхла калюжа (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. хрускотіти — -очу, -отиш, недок., розм. Підсил. до хрустіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хрускотіти — ТРІЩА́ТИ (утворювати тріск, лопаючись, розламуючись тощо), ТРІ́СКАТИ, ТРІСКОТА́ТИ (ТРІСКОТІ́ТИ) підсил.; ХРУСТІ́ТИ, ХРУ́СКАТИ, ХРУЩА́ТИ, ХРУСКОТІ́ТИ підсил. (про кістки, суглоби тощо); ПОЛУ́СКУВАТИ (злегка); ШКВАРЧА́ТИ (про страву — підсмажуючись) . Словник синонімів української мови
  7. хрускотіти — Хрускотіти, -кочу, -тиш гл. = хрумтіти. Які добрі вареники! Та ще й хрускотять, мов з кісточками. Чуб. ІІ. 501. Словник української мови Грінченка