хуга
ХУ́ГА, и, ж.
1. Сильний вітер із снігом; завірюха, хуртовина.
В глибоких заметах брьохають коні, Хуга замітає снігом дорогу, Мов пекло у полі — світа не видко! (Коцюб., I, 1955, 430);
Був темний вечір. Хуга вила І рвала стріхи з бідних хат, І снігом нам у вічі била, Мов завертала нас назад (Черн., Поезії, 1959, 93);
Пробуджувались од довгого сну бляклі, притолочені, прибиті хугами і морозами озимі (Ряб., Жайворонки, 1957, 135);
*Образно. Крізь хуги свинцеві, метілі залізні Ми щастя виносим з найтяжчих шляхів… На крилах безсмертя підносить Вітчизна І славить навіки звитяжців-синів (Стельмах, V, 1963, 42);
Буде знову вишнева хуга, Прийде іншим травневий цвіт (Мас., Поезії, 1950, 195);
Вона не любить? Серця хуга тобі чужа і навісна. Настане час, ти стрінеш другу, з любов’ю вернеться весна (Сос., II, 1958, 68);
*У порівн. Та роки йдуть і дні, як хуга… (Сос., II, 1958, 356);
// рідко. Сильна буря взагалі.
Після мовчанки він знову заводить мову про канал: — Як прийде велика вода, то змінить весь край. Уволю нап’ється дніпрової степ і зазеленіє… А то ще літо уповні, а вже тут згоріло все, гаряча хуга свистить, куряву жене (Гончар, Тронка, 1963, 312).
2. перен. Чвара, колотнеча, сварка.
Князь стоїть, мов тороплений, бо ще й до себе не прийшов за великим гвалтом поміж військом. У Московщині він зроду такої хуги не бачив (П. Куліш, Вибр., 1969, 171).
Значення в інших словниках
- хуга — ху́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- хуга — див. вітер; заметіль; холод Словник синонімів Вусика
- хуга — [хуга] -гие, д. і м. хуз'і Орфоепічний словник української мови
- хуга — -и, ж. 1》 Сильний вітер із снігом; завірюха, хуртовина. || рідко. Сильна буря взагалі. 2》 перен. Чвара, колотнеча, сварка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хуга — ЗАВІРЮ́ХА (сильний вітер із снігом), ХУРТОВИ́НА, МЕТЕ́ЛИЦЯ, ВІ́ХОЛА, ЗАМЕТІ́ЛЬ, ХУ́ГА, ЗАВІ́Я, СНІГОВІ́Й, СНІЖНИ́ЦЯ, ХУГОВІ́Й, ЮГА́, ХВИ́ЩА розм., ХУГАВИ́ЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛИЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛЯ розм., ХУРДИ́ГА розм., ХУРТЕ́ЧА розм., СНІГОВИ́ЦЯ розм. Словник синонімів української мови