хідник

ХІДНИ́К, а́, ч., розм.

1. Те саме, що хід 4.

— Під цією церквою викопано глибокий льох, і від нього ведуть чотири хідники до кожної башти (Стар., Облога.., 1961, 67);

І ще скажу: таки ж довгенько він Копав хідник, дорогу до рятунку (Рильський, Марина, 1944, 43);

Вони [шкідники] підгризають коріння молодих дерев, об’їдають листя й кору, прокладають під корою хідники (Рад. Укр., 21.IX 1946, 3);

// гірн. Горизонтальна або похила виробка для переміщення шахтарів.

Зараз же біля сторчової шахти пробивано новий хідник (Гр., І, 1963, 367).

2. Те саме, що хід 5.

Йдуть усі троє: він, Шарлота й Мундзьо. Вже на хіднику, що провадить на веранду (Март., Тв., 1954, 300);

— Геть,— заявив я категорично, вказуючи рукою на хідник.— Геть, і забудь сюди дорогу (Чаб., Катюша, 1960, 139).

3. Піднята вище проїжджої частини пішохідна стежка з асфальту, цегли, дощок і т. ін. по боках вулиці чи площі; тротуар.

Серед вулиці стояла калюжа, а там, де мали б бути хідники, росло будяччя (Крим., Вибр., 1965, 352);

Незабаром ми йшли вже тільки вдвох по стемнілій вулиці, по м’яких дерев’яних хідниках попід стінами білих будинків (Перв., Материн.. хліб, 1960, 26);

Він схилив голову; попід ногами — вичовганий цегляний хідник, порепана міська земля (Жур., Нам тоді.., 1968, 88);

// рідко. Стежка в саду, парку; алея.

На другий день пігнали [погнали] нас, може, двадцять парубків, у панський сад,— бач, захотів пан в саду кручених хідників (Фр., XIII, 1954, 109).

4. Вузький, довгий килим або товста тканина такої ж форми, що її стелять на підлогу; постілка, доріжка.

Зробив [Бронко] кілька гімнастичних вправ на «турніку», на якому мама тріпала хідники (Вільде, III, 1968, 120);

Червоні хідники й перські килими прикривали підлогу, викладену з різнокольорових камінних плит (Панч, III, 1956, 54);

М’яким хідником наблизилась [Ганна] до стола, якийсь час постояла біля нього (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 93).