хідник
ХІДНИ́К, а́, ч., розм.
1. Те саме, що хід 4.
– Під цією церквою викопано глибокий льох, і від нього ведуть чотири хідники до кожної башти (М. Старицький);
І ще скажу: таки ж довгенько він Копав хідник, дорогу до рятунку (М. Рильський);
Вони [шкідники] підгризають коріння молодих дерев, об'їдають листя й кору, прокладають під корою хідники (з газ.);
// гірн. Горизонтальна або похила виробка для переміщення шахтарів.
Зараз же біля сторчової шахти пробивано новий хідник (Б. Грінченко).
2. Те саме, що хід 5.
Йдуть усі троє: він, Шарлота й Мундзьо. Вже на хіднику, що провадить на веранду (Л. Мартович);
– Геть, – заявив я категорично, вказуючи рукою на хідник. – Геть, і забудь сюди дорогу (М. Чабанівський);
І побачив Кузьма, що вікна в багатьох будинках побиті, і двері крамничок розчахнуті навстіж і кров на хідниках (В. Дрозд).
3. Піднята вище проїжджої частини пішохідна стежка з асфальту, цегли, дощок і т. ін. по боках вулиці чи площі; тротуар.
Серед вулиці стояла калюжа, а там, де мали б бути хідники, росло будяччя (А. Кримський);
Незабаром ми йшли вже тільки вдвох по стемнілій вулиці, по м'яких дерев'яних хідниках попід стінами білих будинків (Л. Первомайський);
Він схилив голову; попід ногами – вичовганий цегляний хідник, порепана міська земля (С. Журахович);
// рідко. Стежка в саду, парку; алея.
На другий день пігнали [погнали] нас, може, двадцять парубків, у панський сад, – бач, захотів пан в саду кручених хідників (І. Франко).
4. Вузький, довгий килим або товста тканина такої ж форми, що її стелять на підлогу; постілка, полови́к, доріжка.
Зробив [Бронко] кілька гімнастичних вправ на “турніку”, на якому мама тріпала хідники (Ірина Вільде);
Червоні хідники й перські килими прикривали підлогу, викладену з різнокольорових камінних плит (П. Панч);
М'яким хідником наблизилась [Ганна] до стола, якийсь час постояла біля нього (Д. Бедзик);
В усіх кімнатах підлоги були фарбовані, чисті, на них лежали нові хідники (В. Гжицький).
Значення в інших словниках
- хідник — Тротуар, потайник, коридор [IV] Словник з творів Івана Франка
- хідник — хідни́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- хідник — (підземний) ХІД, (вулиці) пішохід, тротуар, Р. алея, (тканий) доріжка Словник синонімів Караванського
- хідник — I хідничка, хідничок, ходень, ходик II див. стежка Словник синонімів Вусика
- хідник — хідни́к 1. тротуар (ст): Хлопець не йшов на Ринок, він тільки здалеку бачив, як збирається товпа на хідниках, як гудять вівати, як зриваються з голов капелюхи (Лисяк)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хідник — -а, ч., розм. 1》 Те саме, що хід 4). || гірн. Горизонтальна або похила виробка для переміщення шахтарів. 2》 Те саме, що хід 5). 3》 Піднята вище проїжджої частини пішохідна стежка з асфальту, цегли, дощок і т. ін. по боках вулиці чи площі; тротуар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хідник — ВХІД (місце, отвір у стіні приміщення, споруди тощо, крізь які входять і виходять), ДВЕ́РІ, ХІД, ХІДНИ́К розм.; ПІД'Ї́ЗД (у будинку); ПОРТА́Л (архітектурно оформлений вхід до монументального будинку); ХВІ́РТКА (в огорожі двору). Словник синонімів української мови
- хідник — Хідни́к -ка, в -ку; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хідник — ХІДНИ́К, а́, ч., розм. 1. Те саме, що хід 4. — Під цією церквою викопано глибокий льох, і від нього ведуть чотири хідники до кожної башти (Стар., Облога.. Словник української мови в 11 томах
- хідник — Хідник, -ка м. Дорожка, тропинка. Вх. Уг. 273. Словник української мови Грінченка