централізований
ЦЕНТРАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до централізува́ти.
2. у знач. прикм. Який має центральну державну владу; зосереджений у руках держави.
Москва стала тим життєдайним ядром, навколо якого судилося створитись могутній централізованій державі (Цюпа, Україна.., 1960, 16);
Посилення влади царя було в інтересах рабовласницького класу, що потребував міцної централізованої влади, яка могла б тримати в покорі експлуатоване населення (Нариси стар. Іст. УРСР, 1957, 288).
3. у знач. прикм. Який виходить з одного центру, здійснюється під керівництвом одного центру (у 6 знач.).
Нова система управління промисловістю раціонально поєднує централізоване керівництво з розвитком ініціативи союзних республік, місцевих органів і підприємств (Ком. Укр., 12, 1965, 17);
— Мушу зазначити, що тему, яку мені дано для справоздання, треба розбити на два актуальні питання. Це централізоване керування справами рудень та перспективи розвитку їх (Досв., Вибр., 1959, 278);
Життя владно вимагало розв’язати питання про централізоване виготовлення технологічного оснащення (Рад. Укр., 21.II 1968, 2).
Значення в інших словниках
- централізований — [цеинтрал'ізованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- централізований — Зосереджений Словник чужослів Павло Штепа
- централізований — централізо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- централізований — ЦЕНТРАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до централізува́ти; // централізо́вано, безос. пред. 2. у знач. прикм. Який має центральну державну владу; зосереджений у руках держави. Словник української мови у 20 томах
- централізований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до централізувати. || централізовано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який має центральну державну владу; зосереджений у руках держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
- централізований — Централізо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)