циганчук
ЦИГАНЧУ́К, а́, ч., розм. Циганський син; молодий циган.
В кузні, крім Романа і його молотобійця-циганчука, були ще й діти, цікаві до всього на світі хлопчаки (Ткач, Арена, 1960, 18);
// Хлопець, схожий на циганського сина.
— А правда, гарний Юрко?..— Та нічого собі циганчук: руки має, ноги теж і голова на в’язах стирчить. — Як же можна таке про Юрка говорити?— ображається Христина (Стельмах, І, 1962, 551).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Циганчук — Циганчу́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- циганчук — ЦИГАНЧУ́К, а́, ч., розм. Циганський син; молодий циган. В кузні, крім Романа і його молотобійця-циганчука, були ще й діти, цікаві до всього на світі хлопчаки (Д. Ткач); // Хлопець, схожий на циганського сина. – А правда, гарний Юрко?.. Словник української мови у 20 томах
- циганчук — -а, ч., розм. Циганський син; молодий циган. || Хлопець, схожий на циганського сина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- циганчук — Циганчук, -ка м. Сынъ цыгана, молодой цыганъ. Рудан. III. 28. На ярмарку циганчук конем виграває. Рудан. III. 100. Словник української мови Грінченка