1. Словник української мови в 11 томах

цупко

ЦУ́ПКО. Присл. до цупки́й.

— Ай! — скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі (Свидн., Люборацькі, 1955, 97);

[Лев:] Той клятий Водяник!..Тільки виплив на плесо душогубкою — хотів на той бік передатися — а він вчепився цупко лапою за днище, та й ані руш! (Л. Укр., III, 1952, 209);

Взявся мертвою жовтизною і дубовий листок. Цупко тримався він на дереві, і всі знають, що триматиметься до самої весни, однак, пожовклий і скоцюрблений (Жур., Вечір.., 1958, 405);

Утома повільно, але цупко сковувала рухи з кожною хвилиною (Донч., Шахта.., 1949, 123);

Горпина не могла вмерти одразу: в ній цупко держалася сила (Григ., Вибр., 1959, 146);

*Образно. Люди — прекрасні, Земля — мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене цупко трима (Сим., Земне тяжіння, 1964, 51);

// перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу.

Пан справник затим обідає цупко (Кв.-Осн., II, 1956, 267);

[Стецько і Яцько (разом):] Коли б ми це самі, Зараз як зійшлися, Цупко б напилися! (Кроп., II, 1958, 81);

// перен., розм. Дуже міцно, сильно.

Орися несамовито скрикнула. Мати заворушилась уві сні. Але звикши, наробившися, цупко спати, не прокинулася (Гр., II, 1963, 141);

Зоряно-сірі очі в темних пасмах вій, пелюстками маку розквітлі уста — ось що, певно, цупко принадило Остапа (Крот., Сини.., 1948, 15);

// Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого-, що-небудь.

Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові чоботи набув, Підтикався, підперезався І пояс цупко підтягнув (Котл., І, 1952, 126);

— Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк! (Греб., І, 1957, 60);

// перен., діал. Швидко, прудко.

Лис у дірку шусть щодуху, Від обуха цупко втік (Фр., XIII, 1954, 268).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цупко — цу́пко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. цупко — ЦУ́ПКО. Присл. до цупки́й. – Ай! – скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі (А. Свидницький); [Лев:] Той клятий Водяник! .. Словник української мови у 20 томах
  3. цупко — Присл. до цупкий. || перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. || перен., розм. Дуже міцно, сильно. || Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого-, що-небудь. || перен., діал. Швидко, прудко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цупко — ЩІ́ЛЬНО (сильно притиснувши, приєднавши один до одного або до чогось), МІ́ЦНО, ТІ́СНО, ТУ́ГО, ЦУ́ПКО. Тонка бомбакова сорочка щільно обіймала її молоде тіло (М. Коцюбинський); Губи він навмисно стулює міцно (О. Словник синонімів української мови
  5. цупко — Цу́пко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. цупко — Цупко нар. 1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк. Греб. 376. Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов. Котл. Ен. І. 27. Вчора цупко п'яний був. Кв. Цупко захріп. Полт. І мене цупко узяла була холера. Словник української мови Грінченка