цупкий

ЦУПКИ́Й, а́, е́.

1. Який погано піддається стисканню чи розтягуванню: тугий, пружний.

Ноги грузли часом по коліно в цмоковині, цупкий комиш ламався, тріщав та бив її по лицю, плутався під ногами (Коцюб., І, 1955, 356);

Не порветься волосінь міцна, І вудлища цупкого не зламати… (Рильський, II, 1960, 118);

Готувала [Ольга] цупкі перевесла і, коли обводила ними снопи, з усієї сили натискувала колінами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 33);

Викрикуючи арію з «Трубадура», цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Шовк., Інженери, 1956, 203);

// Товстий, тугий і щільний (про листя).

Молоді дуби пахли міцно й легко цупким листом, тугою корою та ще пилом (Гуц., Скупана.., 1965, 116);

Під деревом, що ще зберегло цупкий зелений лист, стоїть Степан Чумак (Епік, Тв., 1958, 531);

// Який має тверду, міцну шкірку (про плід, зерно і т. ін.).

Майже щороку зав’язувалися й родили цупкі, чорняві, срібним інеєм пройняті сливки (Ле, Опов. та нариси, 1950. 223);

Осінньої пори, в дитинстві колись, рвали [хлопці] коралові плоди і, вичистивши волосисте цупке насіння, ласували солодкуватою шипшиною (Коп., Лейтенанти, 1947, 5);

// Те саме, що твердий 1.

Огірки для консервування повинні бути свіжі, цупкі, зеленого забарвлення, з недостиглим насінням (Рад. Укр., 31.VІІ 1971, 4);

// Жорсткий на дотик (про волосся, брови і т. ін.).

Сивина обхопила його голову, ніби білим вінком, як буває у чорнявих людей з цупким густим волоссям (Н.-Лев., II, 1956, 252);

Татари мали на голові чорне волосся, цупке, як кінська грива (Панч, Гомон. Україна, 1954, 132);

Великі, круглі окуляри.. приховали білі поросячі вії й відтінили цупкі рижі брови (Ле, Міжгір’я, 1953, 36).

▲ Цупка́ вода́ — вода, що містить багато вапняних солей.

2. Товстий, міцний, твердий і щільний (про шкіру, папір і т. ін. та вироби з них).

Вона ледве протиснулась крізь натовп — в новому цупкому кожусі, яким загортала дитину (Коцюб., II, 1955, 102);

Червона широка стрічка на цупкому папері обхоплювала її чорноволосу голову, наче червоний вінок (Н.-Лев., II, 1956, 49);

Лускін вийняв з кишені цупкий конверт, передав його Маркові й пішов далі (Мик., II, 1957, 487);

Костюченко.. перелистував книжку в цупкій оправі (Тют., Вир, 1964, 353);

// Тканий чи плетений з товстих ниток, густо тканий (про тканину і вироби з такої тканини).

Дорош уже лежав на розкладушці, зібгавшись калачиком, укрившись цупким домотканим рядном (Тют., Вир, 1964, 104);

Ясногорська забилась під великий цупкий брезент, що ним були накриті ящики (Гончар, III, 1959, 182);

Підлога була пофарбована світло-коричневою фарбою, заслана від стола до порога цупкою доріжкою (Сенч., На Бат. горі, 1960, 7);

Переважала шумлива, балакуча молодь, тільки біля пасажира з валізкою присів один уже з сивиною на скронях, у цупкому дощовику (Панч, Синів.., 1959, 5);

Вимився [Каргат] до пояса, цупким рушником міцно розтер собі тіло (Шовк., Інженери, 1948, 5);

// Зашкарублий від вологи, морозу, крохмалю і т. ін.

Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик.. Вівці ледве ходили, важкі, повні водою, як губка, одежа на вівчарях стала холодна й цупка (Коцюб., II, 1955, 323);

Ранок був ясний і морозний, сахарний сніг рипів під ногами, на чорних тинах то тут, то там вимерзала цупка, як панцир, білизна в снігових іскрах (Тют., Вир, 1964, 481);

Розгублений, він стояв і дивився, як куточками губ усміхається ігуменя, застилаючи стіл цупкою перекрохмаленою скатертю (Перв., Опов.., 1970, 132).

3. Фізично сильний, дужий (про людину).

Замолоду я був дуже проворний, недаром січовики прозвали мене швидким, а такий цупкий, що чи на дерево, чи на який мур, скелю, то як кішка залізу (Стор., І, 1957, 168);

Новаки приходили з батьками й з матерями.. Все народ бадьорий, цупкий (Вас., Талант, 1955, 16);

Виросли [сини] цупкі, і тільки ось Єгору скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг (Бажан, Вибр., 1940, 61);

// Який міцно хапає, тримає; міцний (про руки, кігті, пальці, ноги і т. ін.).

Багнистою вулицею йшов мужик.. Цупкі, порепані й припалі землею руки, грубі, як пеньки, ноги (Коцюб., І, 1955, 309);

Його тонкі, цупкі ноги гадюками обвивали баского чорного коня (Н.-Лев., III, 1956, 134);

Андрій пручається, хоче вирватись з цупких обіймів (Ю. Янов., IV, 1959, 16);

// Який має міцне стебло, коріння, черешок (про рослини).

Не здумав щє Михайло, що його робити, а вже коло його малесенькі.. рученяточка обвилися, як цупка хмелинонька (Вовчок, І, 1955, 383);

Літо випало дощовите, земля глизява, стерня узялася цупким пирієм, осотом і березкою. Орати було важко (Коцюба, Перед грозою, 1958, 5);

Рослинність повсюди тут цупка та колюча, низькоросла від постійної боротьби з вітрами (Гончар, II, 1959, 8);

Шматуючи одяг об цупке гілля дикої шипшини, Сахно з Чіпаріу видерлися на схил (Смолич, І, 1958, 53);

Теплий вітер дихав з-за Дніпра, ворушив листя на колючих низеньких деревцях, що міцно трималися за грунт цупким корінням (Чаб., Шляхами.., 1961, 55);

// Міцний, дошкульний (про мороз).

День випав погожий, сонячний.. І не холодно дуже: є морозець, та не цупкий… (Мирний, III, 1954, 32);

Мороз брався цупкий (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 96);

// Великий, сильний (про вітер).

Повіяли з степу цупкі холодні вітри (Рибак, Помилка.., 1956, 114);

// перен., розм. Сильний (про вдачу, пам’ять, розум і т. ін.).

Батько тільки махнув на неї рукою, як і на її матір, бо добре знав незламну, цупку вдачу їх обох… (Н.-Лев., IV, 1956, 230);

Пам’ять у Дмитра Павловича цупка, він пам’ятає мало не всі свої поезії і охоче, спокійно-розміреним тоном читає їх (Рад. Укр., 13.XI 1960, 3);

// перен., розм. Різкий, сильний (про звуки).

Задзвеніла цупка, туга, груба, але виразна й гучна мадярська мова (Н.-Лев., II, 1956, 413);

// перен., розм. Який міцно тримається; чіпкий.

Одним з найбільш масових, найконсервативніших і цупких пережитків минулого є релігійні пережитки (Ком. Укр., 8, 1962, 13);

Багато видатних письменників, зв’язаних в минулому з буржуазією, примкнули до народу, подолавши цупкі традиції буржуазної культури, а часто й власну обмеженість (Рад. літ-во, 5, 1957, 81).